DNUK "Kolomejka"

Відбувся Різдвяно-Річний концерт

2012-01-16T02:36:00.000-08:00

Різдвяний – Річний концерт «Коломийка»

На другий день Нового року по Юліянському календарі, 15. січня 2012 року, Товариство плекання української культури «Коломийка» влаштувало великий концерт під назвою «Різдвяно-річний концерт». Концерт відбувся у міському театрі ім. Добріца Мілутінович.

Програма концерту почалася з картини, ніби подія відбувається в українській хаті. В краї сцени дівчата присіли і заспівали пісню-коляду «Спи, Ісусе, спи!». Це дівчата з наймолодшого ансамблю «Коломийки».

По закінченні пісні на сцену виходять чоловік і жінка, госодарі того дому, похвалюють дітей за гарний спів. Зараз чуються дзвіночки, заходить до хати група колядників, тобто група співаків джерельних пісень.

Вони зараз заспівали коляду «Бог предвічний», Славка Басіщюк виголосила гарну вінчованку, заспівали коляду «В Вефлеємі новина», Владо Дерень додав іще одну вінчованку. Господарі дому того гарно подякували колядникам а в тім почулася іще одна група колядників.

Мішана співоча група – колядники заспівали коляду «Добрий вечір тобі» а Фетько Канюга, відомий декляматор виголосив іще одне різдвяне і новорічне побажання. Їм також господарі гарно подякували за те, що їм до хати принесли добру вістку про народження малого Ісуса. Так ця різдвяна сценка і закінчилася.

Зал театру був заповнений глядачами а між ними і значні гості. Ведучі Стефан Сі’мянів та Соня Мілошевич привітали присутніх а окремо: Зорана Міщевича, заступника голови Міської ради; Срдяна Козліна, заступника мера; Олександра Кириченка, радника Посольства України; Юрія Мансвєтова, першого серетара Посольства України; Йосифа Сапуна, голову Національної ради українців Сербії, представників українськиї товариств з Кули, Вербасу, Нового Саду та Інджії.

До присутніх звернулися Срдян Козліна та Олександр Кириченко.

Програма відбувалася далі точка за точкою з великою підтримкою глядачів. «Коломийка» засяяла у повному світлі та множеством гарних пісень і танців представила свої досягнення.

Чергувалися: танець «Ріпа» - дитячий танцювальний ансамбль;

коляди «Возвеселімся» та «Небо і земля» - мішана співоча група;

танець «Чабанські ігри» - молодіжний танцювальний ансамбль;

пісні «Стоїть явір над водою» та «Чи ви чули люди» - група співаків джерельних пісень; танець «Гуцулка» - молодіжний танцювальний ансамбль;

пісня «Рушничок» - солістка Аня Лещук, лауреат на конкурсі співаків на 2. Фестивалі української дитячої творчості «Веселка»; пісня «Гей, соколи» - мішана співоча група; танець «Коломийка» - молодіжний танцювальний ансамбль;

піцсня «Мав я раз дівчиноньку» - Іван Стефанюк, виборов друге місце на конкурсі співаків на 8. Фестивалі української культури «Калина»; кілька пісень і композицій - гості концерту, тамбуровий оркестр з Шашінців;

танець «Українська сюіта» - молодіжний танцювальний ансамбль;

пісня «Два кольори» - соліст Стефан Сім’янів, лауреат на конкурсі співаків на 8. Фестивалі української культури «Калина»;

пісня «Їхали козаки» - чоловіча співоча група; пісня «Ой, чий то кінь стоїть» - мішана співоча група і на кінці

танець «Гопак» - молодіжний танцювальний ансамбль.

Концерт тривав майже дві години, програма виконана на високому рівні, про що свідчили глядачі бурхливими оплесками. Всіх гостей та учасників запрошено до будинку Хорватського культурного центру. Спілкування там продовжилося з смачною закускою та напитками. У останній час «Коломийка» вже традиційно вгощує своїх гостей варинниками. Так було і цього разу. Гості охоче беруться перше до варинників а потім і до іншого.
І як це вже буває у нас українців, все на кінці дійде до пісень та танців. Знову запрацював акордеон в руках Стефана Сім'яніва. Довго тацювалося та співалося а дружба та спілкування робили свою позитивну справу - зближували наших людей і додавали охоти на наступні зустрічі

Різдвяно-Річний концерт

2012-01-06T07:54:00.000-08:00

Новорічне і Різдвяне вітання

2011-12-27T08:32:00.000-08:00

Святий Миколай у Сремській Митровиці

2011-12-18T11:11:00.000-08:00

Ой, хто, хто Миколая любить

З цією піснею діти сьогодні дочекали святого Миколая у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці.

У неділю, 18. грудня, по закінченні Богослужіння до церкви заходить св. Миколай а всі дивляться на нього, а найбільше діти. Питаються вони, чи приніс Він подарунки для них. Який бе це був св. Миколай як би не приготовив гарні подарунки для добрих дітей. І діти знають це і тому сьогодні прийшли у більшому числі до церкви ніж звичайно. Але вони окремо приготовлялися ля приходу св. Миколая, приготовили для Нього гарних пісень та декламацій.

Святий Миколай їх уважно слухав, а діти перше заспівали «Ой, хто, хто Миколая любить» а далі деклямували спільно або поодиноко віршів про св. Миколая.

Це діти з наймолодшого ансамблю «Коломийка» і ті, які відвідують уроки віронауки. По закінченні програми дітей похвалив св. Миколай а тому, що вони такі добрі і добре научаються обдарив всіх подарунками. Обдаоив він і всіх інших дітей, які того дня прийшли до церкви.

Домашній парох, о. Зеновій Вовк запросив батьків та дідусів та бабусів щоб приводили дітей на уроки віронауки, щоб і наступного року було першепричасників.

http://www.facebook.com/photo.php?v=217929398285328

Сремська Митровиця - Тернопіль

2011-12-15T08:36:00.000-08:00

Ініціятива і старання почали давати перші результати

Вже більше року тривало намагання пов’язати міста Сремську Митровицю та Тернопіль. Ініціятиву для того порушила українська громада Сремської Митровиці а давав згоду і підримував міський уряд Сремської Митровиці. Від української громади та Товариства плекання української культури «Коломийка» цими активностями займався Петро Ляхович а з боку міського уряду заступник Мера міста п. Срдян Козліна.

В тому часі проведено кілька зустрічей з представниками Посольства України у Сербії, дописувалися з членами Тернопільського міського уряду, більш разів велася розмова по телефон. Навіть була пропозіція, що делегація Сремської Митровиці може бути прийнятою до Тернополя, пізніше навіть було конкретне запрошення Тернопільської міської ради прийти на свято Дні Тернополя у серпні, але невікладні справи і обов’язки заступника мера Сремської Митровиці зустрічі не здійснено.

Бажання цю ініціятиву довести до успіху продовжилося але вже не знали що далі робити. Іще спробували знову звирнутися до Посольства України за поміччю. Посол України п. Віктор Недопас з того приводу прийняв п. Срдяна Козліну та Петра Ляховича у Посольстві України у Білгороді. На тій зустрічі Посол п. Віктор Недопас обіцяв контактувати Тернопільську міску раду і спробувати домовити прийом делегації Сремської Митровиці у Тернопілі. Іще сказано, що можна використати нову вигоду у перетенні українського кордону, тобто, від 8 грудня набрала чинності угода між Р. Сербія та Р. Україна про безвізовий режим.

Ця остання ініціятива і поміч Посольства України дали результати, так що домовлено, що делегація м. Сремська Митровиця буде прийнята до Тернополю 12 грудня а 13 грудня буде прийнята з боку Мера Тернополя п. Сергія Надала.

Делегація Сремської Митровиці у складі Заступника Мера п. Срдяна Козліна та представника української громади Петра Ляховича вирушила у далеку дорогу 12 грудня перед світанком а до Тернополя прибули у восьмій годині вечером. Делегація осіла у готелі бізніс-класу «Тернопіль» а старання про гостей перевз’яли на себе п. Іван Хімейчук – начальник відділу міжнародного співробітництва та Ірина Табачинська – головний спеціаліст відділу міжнародного співробітництва.

Вже під час вечері сказано досить гарних вражень між делегатими Сремської Митровиці та членами Тернопільської міської ради. Крім вже згаданих на вечері іще були п. Леонід Бицюра – заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів та Юрій Дейнека – начальник управління економіки, промесловості та праці. Під час вечері сказано багато сподівань, що ця зустріч у Тернополі дасть добрі результати і розпочне нову сторінку у зв’язках і співпрацю між двома містами.

Наступного дня делегацію Сремської Митровиці перше повели відвідати Дитячий медичний садочок. Там гостям показали як працюється з дітьми передшкільного віку, як добре дбається про освіту дітей. Щоб діти були фізично здорові їм влаштовуються уроки плавання кілька разів на тиждень у басейні, який знаходиться у будинку. Діректор школи розказала про самий садочок а гості додали, що і у Сремській Митровиці також працює школа для дітей з окремеми потребами. У майбутньому можливим буде розмінюватися досвідом у праці у таких школах і садочках.

Наступна і більш важлива подія була прийняття делегації Головою Тернополя п. Сергієм Надалом. Делегацію Сремської Митровиці прийняв у міській Мерії Голова п. Сергій Надал а також були присутні п. Леонід Бицюра та п. Іван Хімейчук. Зустріч почалася гарним привітом та висловлюванням добрих намірів про розпочинання зв’язків та співпраці між двома містами та у майбутньому довело до укладання побратимства.

Обі зацікавлені сторони презентували можливості своїх міст на всіх полях на яких могла б розвиватися і спроводитися співпраця. Пан Срдян Козліна вручив Голові Тернополя п. Сергію Надалу лист з привітами і добрими намірами написаний Головою Сремської Митровиці п. Браніславом Недімович:

“Надзвичайно мене веселить, що делегація Міста Сремська Митровиця перебуватиме у Вашиму Місті Тернопіль згідно з Вашим запрошенням з 12. по 14. грудня 2011. року.

Ініціятиву за започаткування цієї співпраці порушила українська громада, яка проживає у Сремській Митровиці, і яка є чисельна, бажаючи міцніше пов’язатися з країною з якої походять, і ми повністю цю ініціятиву підтримуємо, бо Сремська Митровиця багатонаціональний осередок і бажає всім своїм громадянам дати можлевість розвивати свою культуру, свою індентичність та свою індивідуальність.

Ми сподіємося, що цей візит нашої делегації Вашому Місті буде тільки першим кроком у досягненні багато більшого співробітництва в економічній, торговельній, культурній та будь-яких інших областях на численні вигоди та вдоволення обом сторонам.”

Голова Тернополя п. Сергій Надал вручив п. Срдяну Козліна лист для Голови Сремської Митровиці п. Браніслава Недімовича:

«З великою приємністю висловлюємо Вам вдячність за ініціативу започаткування партнерської співпраці між громадами міст Тернополя та Сремської Митровиці, ініціятиву Товарисчтвом плекання української культури «Коломийка».

Віримо, що співробітництво, яке започатковується сьогодні, переросте у тривалі жружні стосунки між нашими містами та взаємодоповнить та збагатить їх розвиток, зокрема у сферах культури, освіти, науки, охорони здоров’я, в економічній сфері тощо. З цією метою передаємо Вам узгоджений Протокол про наміри побратимства.

Ми особливо вдячні Вам за підтримку української громади та культури, що надзвичайно важливим для розвитку українства та містком, який допоможе знайти порозуміння, розвинути дружбу, плідну співпрацю між нашими громадами.»

Вони між собою іще розмінялися подарунками та сувенірами.

Член делегації Сремської Митровиці і представник Товариства плекання української культури „Коломийка“ та української громади Сремської Митровиці також передав Голові Тернополя п. Сергію Надалу привітний лист Голови Товариства „Коломийка“ Миколи Ляховича:

„Шановні Господа, ми з великою радістю сприйняли вістку, що Ви запросили до Вашого Міста Тернопіль делегацію Міста Сремська Митровиця та української громади м. Сремська Митровиця.

Члени та керівники Товариства плекання української культури „Коломийка“ висловлюють Вам щиру подяку та передають дружній привіт.

Сподіємося, що зустріч нашої делегації з Вами розпочне дружні відносини та співробітництво на плані культури, освіти та розвиванні українства.

Бажаємо Вам успіхів на всіх полях Вашої праці і успіхів у подальших активностях! Сремська Митровиця, 10 грудня 2011 року.

Товариство плекання української культури „Коломийка“ та голова Товариства Микола Ляхович.“

Петро Ляхович іще передав п. Сергію Надалу кілька книжок виданих Товариством „Коломийка“ та кілька номерів газети „Рідне Слово“.

Пізніше Петру Ляховичу передано зворотнього листа від п. Сергія Надала для голови Товариства „Коломийка“ Миколи Ляховича:

„Шановний пане Голово, шановне товариство, висловлюємо Вам палке вітання громади міста Тернополя та захоплення Вашою натхненною працею, що поширює дух українства, культуру та традиції. Для нас було надзвичайно приємно довідатися зі слів представника товариства, пана Петра Ляховича, про Ваш великий вклад щодо популяризації української держави в Сербії.

Разом з тим , ми вітаємо бачення керівництва Сремської Митровиці щодо підтримки української громади як у Сремській Митровиці, так і в інших регіонах Сербії. Одночасно, хочемо повідомити, що спільно з владою Вашого міста започатковуємо взаємовигідне співробітництво, яке за Вашої підтримки переросте в тривалу партнерську співпрацю. Саме в рамках такої взаємодії бачимо можливість для налагодження тісного контакту Тернопільської громади з українцями в Сербії.

Ще раз прийміть наш низький уклін та побажання всіляких успіхів, добра та процвітання Вашим родинам! З пошаною, Міський голова Тернополя, Сергій Надал.“

Після тої важливої зустрічі делегацію Сремської Митровиці повели до Української гімназії. В ній пан діректор розповів про гімназію, про учнів, які в ній научаються та показав більше навчальних кабінетів. Гості також розповіли, що й в Сремській Митровиці існує гімназія з довгою традицією.

Делегація в Українській гімназії

Програма приготована для делегації Сремської Митровиці була досить насичиною, так що зараз після відвідин гімназії повели їх до музичної школи. Пані діректор розповіла про засновання, традицію та численні успіхи учнів на різних конкурсах
. Частину з тих успішних виконань представили найкращі учні. І знову знайшлися спільні точки бо і Сремська Митровиця має початкову і середню музичні школи.

В музичній школі.

Програма в музичній школі

По обіді делегацію з Сремської Митровиці повели іще подивитися на футбольний стадіон, який ремонтується для «Євро 2012» - чемпіонат Європи з футболу. Залишилося часу іще піти до салону меблів, які виробляються у тернопільській фабриці меблів.

На кінці делегації влаштовано пращальну вечеру, на якій був Голова Тернополя Сергій Надал з найблищими співробітниками. Під час вечері багато розмовлялося про Тернопіль та Сремську Митровицю, розмінювалися досвідами по ріжних сферах життя у оба міста. Підносилися чарки і віталося початок нав’язування співпраці і дружніх відносин. Коли остаточно розходилися, голова Тернополя іще раз подякував делегації Сремської Митровиці, що далися в таку далеку дорогу шукати нових друзів, а потверджено, що їх і знайшли. Сергій Надал просив передати привіт голові Сремської Митровиці Браніславу Недімовичу та привітати громаду Сремської Митровиці.

Пан Срдян Козліна та Петро Ляхович любувалися красою Тернополя, його парками, хоч не були зеленими, численними пам’ятниками, красою озера, хоч і його скривав туман. Найбільше вразила їх любязність і сердечність, з якою були прийняті і зустріли у тернополян і міської влади.

Боже допоможе, щоб новонастала дружба росла і виросла у плідну і щиру співпрацю між Тенополем та Сремською Митровицею.

http://www.rada.te.ua/novosti/10989.html

2011-12-15T03:26:00.001-08:00

http://www.rada.te.ua/novosti/10989.html

http://www.sremskamitrovica.org.rs/cir/most-prijateljstva-dva-grada

"Коломийка" в Інджії

2011-11-28T10:12:00.000-08:00

Концерт КМТ «Калина» - Інджія

Культурно-мистецьке товариство «Калина» з Інджії влаштувало Концерт у Культурному центрі Інджії у неділю, 27 листопада 2011 р. На цьому концерті вони бажали представити свої найновіші досягнення, нові пісні, яких записали і видали на новому компакт- діску.

Концерт відкрив голова КМТ «Калина» Петро Закамарок і привітав значних гостей, Посла України у Сербії Віктора Недопаса, радника посольства Олександра Кириченка та секретара Юрія Мансвєтова і голову міста Інджія Ґорана Єшіча.

Глядачів та домашнє товариство привітали п. Віктор Недопас та Ґоран Єшіч. Після того чергували на сцені: Вокальня група товариства «Калина», Чоловіча вокальня група товариства «Калина» та соліст Петро Закамарок. Вони співали українські пісні, які записані на новому компакт-діску.

Щоб концерт був мистецько цілісним і більш цікавим домашні запросили гостей, Товариство плекання української культури «Коломийка» з Сремської Митровиці та Филипа Пронека, декляматора з Кули.

Танцюристи «Коломийки» виконали три танці: «Гуцулка», «Коломийка» та «Гопак» а Мішана вокальна група товариства «Коломийка» виконала пісню «Гей, гей соколи!».

Глядачам дуже подобалися танці і пісня «Коломийки» за що їх щидро нагородили оплесками. Филип Пронек сказав один фірш.

По концерті всі гості та учасники концерту почастувалися закускою у Будинку пенсіонерів. Тут іще спонтано люди собі влаштували забаву співаючи українських пісень та іще і потанцювали.

Вечір української музики - Бал, Сремська Митровиця

2011-11-20T10:13:00.000-08:00

Вечір української музики – Бал

Вже традиційно, кожного року у листопаді Товариство плекання української культури «Коломийка» організує Вечір української музики – Бал. Цього року це припало на 19. листопада у хотелі Сірміум.

Хотель Сірміум зремонтований а ще до того і гарно прибраний для цьої нагоди членами Організаційної ради. Зацікавлених гостей для цього Балу знову було достатнє число, так що і цей Бал можна вважати успішним.

На вході до гарного залу стояли хлопці і дівчата у вишиваних сорочках і дочікували гостей з короваєм та напитками. Щоб всі лекше знайшли своє місце за столом старалися члени Організаційної ради.

Оркестр Івана Ліщишина з Кули вже був на своєму місці і старався вже з самого початку показати гостям, що музика буде гарною і цілий вечір забавним. Це не перший раз, що цей оркестр грає на Балі у Сремській Митровиці і знову виправдав очікування а можна сказати і перевершив.

На цей у першу чергу забавний вечір зібралися майже всі члени Товариства «Коломийка», численні любителі української культури, музики, пісень та танців. Були і значні гості як голова Національної Ради Українців Р. Сербії Йосиф Сапун з дружиною, заступник голови Міської ради Сремської Митровиці Зоран Міщевич, діректор Установи плекання культури Срем Зоріца Міщевич та парох грекокатолицької церкви Вознесення Господнього в Сремській Митровиці о. Зеновій Вовк. З ними у компанії сиділи за столом голова Товариства «Коломийка» Микола Ляхович з дружиною Анною, заступником голови Національної Ради.

Вечір української музики Бал кожного разу починається культурною програмою. У цій частині культурної програми виступив наймолодший ансамбль Товариства «Коломийка» з програмою, з якою також виступив на 2. Фестивалі української дитячої творчості «Веселка» у Кулі.

Перша виступила Марія Ляхович з одною піснею.

Северин Воротняк деклямував вірш «Гарбуз».

Ання Лещук відспвала пісню «Рушничок».

Бояна Лещук та Срдян Келава задеклямували вірш «Хлопчик та ластівка». (Хто має кращу фотографію цих двоє дітей, нехай пішле мені)

Дівоча група виконала пісню «Хай живе надія».

Цілий ансамбль виконав танець «Бахурі».

Зараз після цього всі подалися на подіюм потанцювати доки не винисли вечерю на столи. Цього разу вечера почалася з вариниками, яких перед полуднем того дня наробили і наварили жінки, члени «Коломийки». За це вони нагороджені від організаційної ради запасками з ознакою товариства «Коломийка».

Перед вечерою всі разом відмолили «Отче наш» а їжу поблагословив о. Зеновій Вовк.

У продовженні Балу чергувалися пісні і танці а запал постійно підносився. Організатори влаштували іще кілька забав, щоб вечір був більш цікавим і забавним: багату лотерею, танець серця та гру несподіванки. Головна нагорода на лотереї знов був телеприймач і багато інших нагород, яких подарували численні спонзори.

Танець серця розпочала пара, яка на минулому Балі виграли у цій грі і отримали як нагороду квитки за цьогорічний Бал. Пара, яка остання залишилася на подіюмі у танці серця отримали торт як нагороду.

І знову спонтано прийло до перетанцьовування, коли всі, хто забажав міг показати які танцювальні кроки та фігури уміє. Старші танцюристи «Коломийки» затанцювали танець «Коломийка» і за це від організатора отримали торт.

Запальні танці продовжувалися і тривали до часу, коли мусіла зупинитися музика, бо так вимагають закони, до другої години по півночі. Під кінець Балу найбільше танцювали молоді бо гралася музика яка їм більш відповідає. Старші за той час освіжувалися напитками і кавою і з насолодою дивилися, з якою енергією танцюють наші молоді.

Всім на кінці було шкода розходитися але все таке обіцяли прийти на Бал і наступного року.

2. Фестиваль української дитячої творчості "Веселка" - Кула 2011

2011-10-30T02:01:00.000-07:00

Дитяча радість вбрана у кольори веселки перетворилася у надхнене представлення багатства і краси української культури.

29. жовтня 2011 року до Кули приїхали діти, члени українських культурних та просвітних товарист Сербії та учні класів української мови з елементами української культури. Всі вони прийшли з одною метою - показати що навчился протягом минулого року.
Організатор цьої дитячої центральної маніфестації є Національна рада української національної меншини Сербії.
Програма фестивалю складалася з виставки рисунків на тему веселки у природі, конкурсу найкраще виконаної пісні і деклямування віршів та святочного концерту.

Северин Воротняк, член ТПУК "Коломийка" з Сремської Митровиці брав участь у конкурсі співаків та деклямуванні віршів. У категорії до четвертого клясу початкової школи зайняв третє місце за пісню "Свобода" та вірш "Гарбуз".

Валентина Налеснек, член ТПУК "Коломийка" зайняла третє місце у конкуренції до четвертого клясу початкової школи за деклямування вірша "Мама школа" та також третє місце за виконання пісні "Подоляночка".

Ання Лещук, член ТПУК "Коломийка" з Сремської Митровиці зайняла перше місце у конкуренції від четвертого до восьмого класів початкової школи з виконання пісні "Рушничок".

Срдян Келава, член ТПУК "Коломийка" з Сремської Митровиці зайняв перше місце за найкращий рисунок на тему веселки.

Ніколіна Живанович, член ТПУК "Коломийка" з Сремської Митровиці зайняла третє місце на конкурсі рисунків на тему веселка.

Дитячий ансамбль ТПУК "Коломийка" з Сремської Митровиці виконав програму: група виконала пісню "Дай нам Боже",

вірш "Хлопчик і ластівка" виконали Бойана Лещук та Срдян Келава,

дівоча група виконала пісню "Хай живе надія",

всі разом виконали танець "Бахурі".

Крім ТПУК «Коломийка» висупили іще: УКЦ «Кобзар» з Нового Саду, ПШ ім. Дьордє Натошевич з Нового Саду, ПШ ім. Душан Єркович з Інджії, ПШ ім. Іво Андрич з Будісави, КМТ «Сербія» з Кули, учні почакових шкіл з Вербасу, КПТ «Карпати» з Вербасу та КМТ ім. Івана Сенюка з Кули.
Всі на сцені виглядали прикрасно і всі старалися придставити чим краще свою програму а більшій частині і вдалося. Глядачі нагороджували всіх щидрими оплисками і показали, що всі разом стараються всадити любов до української культури молодим поколінням українців Сербії.

Запрошення на Бал

2011-10-17T12:58:00.000-07:00

6. Вечір українських пісень і танців- Липовляни 2011

2011-10-16T06:04:00.000-07:00

6. Вечір українських пісень і танців

Культурно-просвітне товариство Українців «Карпати» з Липовлян організувало вже традиційну маніфестацію «6. Вечір українських пісень і танців» , 15 жовтня 2011 року у Бутинку громадських активностей у Липовлянах. Організацію підтримла Українська спільнота Р. Хорвації та фінансово помогла Рада національних спільнот у Владі Р. Хорвації.

Брали участь культурно-мистецкі та просвітні товариства з РХ, Босні та Р. Сербії, а саме: УКПТ ім. Івана Франка з Вуковару, УКПТ ім. Тараса Шевченка з Каніжі, КПТУ «Карпати» з Липовлян, УКМТ ім. Тараса Шевченка з Баня Луки та ТПУК «Коломийка» з Сремської Митровиці.

ТПУК «Коломийка» всюди бувала але до Липовлян іще не йшли і тому було цікаво брати участь на цій маніфестації у Липовлянах. Було приємно зустрітися з вже знайомими людьми, однодумцями, сотрудниками на полі збереження і плекання українських традицій.

Організатори запросили іще більше число учасників, але і ті що брали участь на концерті зовсім добре репрезентували українські пісні і танці. Всі товариства відспівали по кілька українських пісень і танців. Від імені «Коломийки» виступила Мішана група співаків та Молодіжний ансамбль танцю. Мішана група співаків відспівала пісні: «Ой, чий то кінь стоїть», «Гей, гей, соколи» та «Їхали козаки». Молодіжний ансамбль танцю представив танець «Гопак». Обі групи представилися успішно і добре розігрили долоні глядачам.

У тому самому залі влаштовано спільну вечерю для гостей та учасників. Спілкування у приємному настрої закінчилося танцями і піснями.

ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ 2011

2011-10-02T04:44:00.000-07:00

ПЕРЕПИС НАСЕЛЕННЯ 2011

З 1 по 15 жовтня в Республіці Сербії проходитиме перепис населення. Перед нами перепис населення, що має велике значення - як для Української національної громади, так і для усіх інших національних громад у Республіці Сербії.

У жовтні в переписі дамо відповідь, зокрема на запитання, які стосуються нашої національності. У графі 21 «НАЦІОНАЛЬНА ПРИНАЛЕЖНІСТЬ» ми маємо можливість вільно заявити про свою національну приналежність, і від того, як багато нас запишеться українцями, залежить збереження нашої самобутності, залежить наше майбутнє.

http://www.ridneslovo.co.rs/

Прапор "Коломийки" на найвищому піку Європи

2011-09-29T03:11:00.000-07:00

Найвищий пік в Європі, Монблан означає "Біла гора", розташований в Альпах і піднімається до 4808 метрів над рівнем моря. Спочатку перші гірські туристи (альпіністи) не були досить сміливими, щоб підніматися на гори, так що вони захоплявалися здалеку білій верштні і мерехтливо-блакитнуватим льодовикам.
З учорашнього дня на ньому піднятий прапор ТПУК "Коломийка", якого там приніс наш член-альпініст Іван Грегус. Всі члени "Коломийки" вітають його на такому великому успіху і дякують, що не забув своє Товариство.

Микола Ляхович

Najviši vrh u Evropi Mon Blan u prevodu znači "bela planina", a nalazi se na Alpima i uydiže se do 4808 metara nadmorske visine. U početku, prvi planinski turisti nisu bili dovoljno hrabri da bi se peli na planine, pa su se izdaleka divili snežnim belim vrhovima i plavkastom svetlucanju glečera.

Od juče na njoj se viori i zastava DNUK "Kolomejka" a postavio ju je naš član Ivan Gregus.

Nikola Ljahović

Висока оцінка на Крайовому огляді традицій Воєводини

2011-09-26T14:35:00.000-07:00

33. Фестиваль фольклорних традицій Воєводини- Крайовий огляд

33. Фестиваль фольклорних традицій Воєводини або Крайовий огляд фольклорних традиційних ансамблів Автономного краю Воєводини цього року організований з 23 по 25 вересня у Вербасі. Першого дня був огляд дитячих традиційних ансамблів а другого і тритього огляд фольклорних ансамблів які пликають звичаї і традиції своїх народів.

Організаторами цього великого фестивалю Завод культури Воєводини, Союз аматерів Воєводини та Культурний центр Вербасу. Все відбувалося у спортивному центрі Вербасу.

Було передбачено щоб було представлено білля 140 точок. Зібралися фольклорні ансамблі, які плекають традиції, з цілої Воєводини. Всі вони перейшли через оцінювання фахових комісій на општинських та регіональних оглядах. Тут були ансамблі більшісного сербського народу та всіх національних спільнот.

До цього високого рівня добилися і ансамблі, які плекають українську культуру: КМТ ім. Івана Сенюка з Кули, КМТ «Калина» з Інджії та ТПУК «Коломийка» з Сремської Митровиці.

З боку ТПУК «Коломийка» виступила Мішана вокальна група під керуванням Богдана Лукача і музичним супроводом Стефана Сем’яніва. Ця група приготовлялася для цього виступу дуже завзято. Вже на сцені було чути, що вони це відробили дуже добре. Потвердження тому додала і фахова комісія, яка вручила цій групі признання за відміне виконання пісні «Ой, чий то кінь стоїть».

Гратулюємо Вокально-інструментальному ансамблю «Струни серця» - КМТ ім. Івана Сенюка з Кули за високу оцінку та отримання можливості виступити на Державному огляді традицій у Тополі

Перше Святе Причастя

2011-09-11T06:26:00.000-07:00

Перше Святе Причастя

У грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього відбулося перше Святе Причастя. У неділю, 11-го вересня ць.р. на Богослужіння прийшли діти, учні віронауки, вбрані у гарні білі одяги у присутністю своїх батьків і найрідніших. На тому Богослужінні вони мали впізнатися з найважнішою Святою Тайною християнської віри – перший раз спожити Тіло і Кров Ісуса Хреста.

Служба Божа відбувалася у підвищиному настрої. Першепричасники сиділи у першому ряді крісил а їхні батьки за ними. У білих одягах зі прикрашеними свічками у руках діти були подібні до янголят. Було їх дев'ятеро. На проповіді парох о. Зеновій Вовк іще говорив про цю велику Тайну християнської віри і потребу вірних кристатися цьою можливістю, часто приймати до себе Кров і Тіло Ісуса Хреста. Тим чином вірні набираються сили боротися із житєвими труднощами і знаходити душевний спокій.

До Святого Причастя перше приступили першепричасники а за ними їхні батьки а далі і інші вірні. По закінченні Богослужіння о. Зеновій Вовк вручив кожній дитині грамоту про прийняття Першого Святого Причастя а до того додав по одній ілустрованій Біблії і образок. Вони іще зробили спільну знимку на пам’ятку. По тім всі перейшли до парафіяльного залу, щоб усі разом почастувалися колачами, соками та кавою.

"Коломийка" на Воєводина фесту 2011

2011-09-08T09:58:00.000-07:00

Стенд "Коломийки" на Воєводина фесту 2011 р.

3-го вересня 2011-го року у Новому Саді відбулася маніфестація «Воєводина фест». На цій маніфестації, яка вже традиціонально відбувається на «Штранді», взяло участь і цього року Товариство «Коломийка». Стенд «Коломийки» був розташований на виставчому районі «Штранду» і звиртав увагу численним відвідувачам красою української вишивки, яких руками виробили члени Вишивальної секції «Коломийки». Окрім етно-ексонатів представлена і традиційна українська кухня: вариники, тертюхи та колачі.

Фетько Канюга зацікавленим відвідувачам розповідав про походження українців, переселених на ці простори а на питання про спеціфікум української вишивки, костюми, традиційні українські страви, дуже охоче відповідали присутні члени «Коломийки» Маріца Кадар, Славка Канюга, Ґордана Кривошия та Анна Ляхович.

Софія Писанюк – керівник цьої секції вдоволена відгуком жінок, котрі, як і завжди, були готові включитися до виробу вариників та приготовляння колачів для цьої маніфестації. Вона вважає, що такі маніфестації дуже важлеві за збереження традицій та ідентититу одного народу, а ми в «Коломийці» це здійснюємо успішно вже багато років.

Анна Ляхович

Дана 03.09.2011. у Новом Саду одржана је манифестација „Војводина фест“. На овој манифестацији која се већ традиционално одржава на Штранду Друштво Коломејка“ је и ове године узело учешће. Штанд „Коломејке“ био је смештен у изложбеном делу Штранда и привлачио је пажњу бројних посетилаца, лепотом украјинског веза- који су ручно израдиле чланице Секције веза „Коломејке“. Поред етно поставке представљена је и традиционална украјинска кухиња, пероге, терћух, колачи.

Фетко Кањуга је заинтересоване посетиоце упознавао са пореклом украјинаца досељених на ове просторе, а на питања везана за специфичности украјинског веза, ношње, традиционална украјинска јела подробно и веома радо одговоре су давале присутне чланице „Коломејке“ Марица Кадар, Славица Кањуга, Гордана Кривошија и Ана Љаховић.

Софија Писањук – као руководилац ове секције задовољна је одзивом жена, које су као и увек биле спремне да се укључе у израду перога и припреме колаче за ову манифестацију. Она сматра да су овакве манифестације веома значајне за очување традиције и идентитета једног народа ,а ми то у Друштву ,,Коломејка,, радимо успешно већ дужи низ година.

Ана Љаховић

Літня школа україністики "Просвіта" - Львів 2011 р.

2011-09-06T12:30:00.000-07:00

Літня школа – Львів 2011

Вже традиційно Літні школи україністики відбуваються на Україні. Цього року діти з Сербії ( Сремської Митровиці, Інджії, Нового Саду, Вербасу та Кули) вирушили до України 18. серпня. Одна група перебувала на Карпатах у місті Славськ а потім у Львові. Друга група перебувала у Львові у Центрі туризму «Княжий».

Діти з Сремської Митровиці, які відвідали Україну: Аня Лещук, Володимир Маґеровський, Стефан Душенько, Мартин Крпан, Марко Келава та Олександр Воротняк.

Дітям була організована різноманітна програма яка складалася з поїздок та різних активностей у школі. Мали екскурзії по місту аж до церкви св. Юра, Стрийський парк, парк культури – оглядаве поле, атракціони, Львівської майстерні шоколаду, відвідування Дому Легенд, поїздка замками Львівщини, ескурзія на Ратушу – коридорами міської ради, ескурзія по місті Чудо-поїзд, на площу Ринок, відвідування Італійського дворику, аптики-музею.

У активності припали і ріжні корисні зайняття: Народознавчий майстер-клас- Дитяча школа народних мистецтв: писанки, сакральне мистецтво, Майстер-клас Авторська школа «Тривіта»:виготовлення ляльки-мотанки, народознавче заняття, заняття з хореографії, виготовлення іменних листівок.

Школярі такоє брали участь на Святкових заходах з нагоди Дня Незалижності (центр міста), Вернісаж, відвідування Шевченківського гаю, похід на Високий Замок.

Діти доповнювали свої знання іще в Центрі творчості дітей та юнацтва Галичина а там влаштовано майстер-класи: театральний, хореографічний, образотворчо-ужитковий, народознавчий. Крім усього того іще мали: Театрелізовану екскурсію у музей релігії та півали музею; Музично-меморіальний музей С.Крушельницької; Відвідування водного розважального центру «Аква-парк».

З усього написаного бачимо, що цьогорічна Літня школа україністики була насичиною програмою і доповнена багатьма цікавими ескурсіями. Діти повернулися збагачені новими пізнаннями та повні незабутніх пам’яток.

Славка Канюга

Презентація "Воєводина фесту"

2011-09-04T06:31:00.000-07:00

http://www.vojvodinacafe.rs/content.php?r=252-Vojvodina-Fest

Отець диякон Михайло Ляхович у Сремській Митровиці

2011-08-14T04:04:00.000-07:00

Вже два тижні о.диякон Михайло Ляхович з дружиною Любою відвідують європейські країни та Сербію. В тому перебуванні на цих просторах вони стараються відвідати чим більше значних людей, які пов'язані з ними як родина, приятелі, куми, знайомі та співпрацівники на полі призберування, записування і збереження традицій українського народу в цілому або тої частини, яка проживала на цих просторах. Їм також цікаві і місцевості у котрих жили українці, де залишилися тільки бідні сліди, що тут колись були гарні українські села. Відвідують і ті місця, де іще жиє українська громада.

Отець диякон Михайло і дружина Люба найдовше затрималися у Сремській Митровиці та Лачарку, де іще мають рідних.

Вони мали нагоду дивитися на міжнародний фестиваль фолькору, який відбувався у Сремській Митровиці, на якому брало участь і Товариство плекання української культури "Коломийка".

о. Зеновій Вовк та о. диякон Михайло Ляхович

У неділю, 14 серпня о. диякон Михайло брав участь у Літургії у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього. Домашній парох о. Зеновій Вовк привітав гостей з Торонта і запросив відспівати многоліття о. Диякону Михайлу і його родині.

Всі разом зробили знимку на пам'ятку.

о. Зеновій Вовк, о. диякон Михайло Ляхович та всі присутні парафіяни

о. диякон Михайло з присутньою ріднею

Михайло Ляхович

Михайло, п’ятий син Марії і Івана, народився 13 червня 1959 року у Сремській Митровиці. Він перша дитина своїх батьків у власній хаті, на власному подвір’ї, де вони дожили свій вік.

Михайло у Сремській Митровиці закінчує початкову школу і Ґімназію, а Академію мистецтв у Новому Саді, а пізніше став викладачем образотворчого мистецтва в ґімназії у Сремській Митровиці.

Він вже від своїх батьків сприйняв почуття національної приналижності до українського народу, а тут дав свій внесок і о.Стефан Пітка, тодішній парох у Сремській Митровиці, який поміг і спрямував Михайла на Літню школу українознансва в Ілоку (Хорватія) 1977 року.

Сам Михайло розповідає про ті часи: ″На мене особисто о. Стефан залишив глибокий слід. Ще і сьогодні пригадую день, коли він закликав мою сестру Надію і мене і сказав піти до общини, до молодіжної організації і просити, щоб заплатили нам побут на семінарі української і русинської молоді , який того 1977 року відбувався у Iлоку. Oфіційні особи у общині на нас „вибілили очі“, і мало нас не прогнали. На це о. Стефан сказав нам поїхати до Ілоку і передати привіт Гавріїлові Tакачу, який був головним організатором семінару. Ми це зробили і нас радо прийнали бути учасниками семінару. Aвторитет о. Стефана цьому сприяв.

Участь на семінарі цілком змінила життя мені, а вірю і моїй сестрі. Oбоє ми нарешті зрозуміли якого народу ми діти, що є наша рідна мова (до того часу я українською мовою не володів, хоча її розумів), ми полюбили усім серцем все, що українське. За це я нераз дякував о. Стефанові.

Повернувшись до дому, ми вирішили, що мусимо щось робити і в Сремській Митровиці. Через два роки, ми зорганізували Aнсамбль „Kоломийка“, долучили до нього іншу молодь, і відродження українців у Сремській Митровиці почалося. Величезна заслуга у цьому і о. Стефана″

Михайло 1978 року поступив на Художню академію у Новому Саді і зразу почав навідувати КМТ ім. М. Горького, де окремо приманило його стати танцюристом. Він швидко вчив, а окремо цікавила його хореографія. Нахил до музики вже мав з батьківсьгого дому.

Він усім своїм єством заглиблюється у пошуки шляхів, які б зближили його з українством. Невдовзі ці пошуки увінчалися успіхом: Михайло організовує самодіяльний колектив ″Коломийка″, і керує ним упродовж багатьох років.

- Коли повернулися з літньої школи, ми почали працювати, - пригадує Михайло. - Притулок ми знайшли у Будинку молоді "1Листопада", в самому центрі міста, коло нашої церкви. Спочатку давали терміни, які нам не дуже відповідали. Пізніше, коли побачили, що ми серйозно працюємо і що сходимося не тільки з усіх кінців міста, але і з Лачарку, то дали нам більше часу. Але я мусів до Нового Саду і приїзджав раз тижнево і тоді ми працювали і довше.

- Найцікавіше було, що ми мали, так би сказати, сімейні групи, пригадує Надя. - Так були аж п‘ятеро Сем‘янових, четверо Ляховичів, троє Капроцьких, Чорних і Дзвіників, по двоє Воротняків, Писанюків, Душенків, Відаковичів та інших. Отець Пітка нам запропонував ходити колядувати і таким способом приманими і старших. І справді вже після Різдва старші заснували групу співаків, яка постійно зростала і все краще співала. Були це переважно наші народні пісні і диригент не дуже був потрібний. Але з часом і вони почали цей спів вдосконалювати і це ще краще звучало. Правда, було і обдарованих співаків, як наприклад Іван Тарадайко, Марія Ляхович, Марія Сем’янів, Василь Сем’янів і інші.

Пригадує Михайло. - І хоча ми були формально на їхньому списку, ми були зовсім самостійні в роботі. Правда, ми часто готували частину своєї програми коли виступали разом з ними. Але мали все забезпечене. Нам навіть забезпечили автобус для першого виступу на "Ружі" в Керестурі. Так ми і залишилися в рамках Будинку молоді, потім вибрали соби назву "Коломийка", не лиш тому, що це був першй танець, якого ми явно виконали, але це між нашими людьми була популярна назва.

Михайло написав його погляди про “Коломийку” від початку до сьогодення: “А все почалося від мрії. Ця мрія була палка і велика – розбудити українців Сремскої Митровиці з летаргічного сну, показати їм, що і вони чогось варті, розбудити знову в них приспану любов до власної пісні, дідівської землі. Мрія ця зродилася в серцях кількох нас, у той час дуже молодих і недосвічиних людей. У зародку “Коломийки” стояли три родини: Ляховичі, Сем’янові і Капроцкі. Ми почали заохочувати і інших, буквально ходили від хати до хати і просили молодь прийти на пробу. Знайшли ми і крепетитора. Був це досвідчиний музикант Ярослав Пречепа. Люди були, охота була та одного бракувало; дозволу політичних органів. З початку одержати цей дозвіл не було просто. Деякі люди сподівалися, що наша ініціятива згасне сама від себе. Але, вона не згасала. Ми знайшли підтримку у особі тодішньої голови общинського Союзу Соціялистичної Молоді Бранки Прокоп. Ми у письмовій формі обгрунтували наше бажання і – дозвіл отримано. Нас оформлено як гурток при Будинку молоді в Сремскій Мітровиці. Здається, що вирішальну роль у одержанні дозволу відіграв і тодішній директор Будинку молоді Душан Ерцеговац. Він від самого початку нас підтримував і завжди виходив на зустріч нашим бажанням.

Ми почали працювати з безмежним ентузіязмом. У той час я був студент Академії мистецтва у Новому Саді і там став членом КМТ “Максим Ґоркий”. Все, що я навчився там, старався переносити до “Коломийки”. Нашою першою хореографією був досить простинький “Гопак”. Із тим “Гопаком” ми вперше виступили на Фестивалі культури Русинів і Українців “Червона Рожа” в Руському Керестурі. Було це в червні 1980 року. Всі очікували побачити маленьку групу хлопчиків і дівчат, які без ентузіязму вийдуть на сцену. А побачили вони правдивий ансамбль з вісім парів високих хлопців і срунких дівчат. Українці Сремскої Митровиці вийшли з анонімности на широку сцену і там залешилися і до сьогодні.

Тут треба сказати, що крім танцювального гуртка, почала прцювати і група співаків. Плекала ця група традиційні галицькі пісні у такій формі, в якій вони існували у народі. Це вперше ті пісні потрапили на сцену. Члени групи з ентузіязмом і відповідальністю ставилися до участі в групі, хоча мали свої домашні обов’язки. Їхній труд увінчався успізом, коли в 1981-ому році вони виступили на Воєводянському фестивалі традицій у Вршцу. Потрібно згадати і тих, які у групі співали від самого початку аж до відходу у вічність а саме Марія Ляхович, Марія Сем’янів та Іван Тарадайко. Вони убудували свій талант у нашу громаду, у нашу майбутність.

З того року ми кожного року виступали на “Червоній Рожі”, і з кожним роком наші виступи були кращими і кращими. Ансамбль збільшувався, ми придбали чудову оркестру, заснували дитячий ансамбль.

В 1984-ому році ми відзначили п’яту річнецю свого існування. Концерт відбувся в будинку Педагогічної Академії. У той час ми думали, що п’ять років-це велике осягнення. І воно було з огляду на те, що українці перед тим були цілком забуті і викрислені з списку національних меншин.

Найбільше успішним періодом “Коломийки” були роки 1985-86. Оба ці роки ми одержали нагороду за найкращі хореографії на Червоній Рожі”. Для нас це був великий успіх з оглядом на те, що ми змагалися з набагато досвічиними ансамблями. В 1985-ому році ми виступили з хореографією “Українська сюіта” а в 1986-ому з хореографією “Ласкаво просимо у Карпати”. І по сьогодні пригадую ту радість, коли в 1985-ому році нас проголошено найкращим ансамблем на фестивалі. Про наш успіх тоді писали і газети “Сремске новіне”.

В 1989-ому році урочистим концертом ми відзначили 10-ліття нашого існування. Концерт відбувся у міському театрі. У фоає театру було поставлено виставку присвячену нашому колективу. У той час ми буди невідємною частиною культури нашого міста, ми завоювали собі місце між іншими народами і нас через це поважали. Ми гордо говорили про наш нарід, який у той час не мав свого власного голосу. ( Тут місцеві люди знали тільки про Совєтський Союз та Росію).

Роки минали а “Коломийка” продовжувала існувати і працювати. Виступила вона майже у кожній місцевості колишньої Югославії, де проживають українці: Прнявор, Загреб, Петровці, Славонський Брод, навіть і на українському фестивалі у Румунії. Всюди “Коломийку” радо вітали, через якість наших виступів.

Якщо подивитися на існування “Коломийки” з точки зору історичного моменту, то її явище цілком унікальне. Заіснувала вона, коли на загальному рівні мало хто знав про Україну і народ, який себе називав українцями. За нами у той час не стояв ніхто, крім нашої любови до рідної культури, та безмежної віри, що колись, все таки, Україна заговорить своїм власним голосом і скаже: “Так, ви мої розсіяні діти і я горджуся вами”. Ми тут у Сербії, хоч і числено маленькі, та однак ми є частиною великого українського народу...”

Як художник, Михайло організовує пленер українських художників, що проходить в рамках фестивалю ″Петровацький дзвін″, а на престижному художньому конкурсі ″Салон Срему″, у 1984 р. стає його лауреатом.

В 1984 році Михайло вирішує одружитися з Любкою Капроцькою, з якою впізнається на репетиціях у ансамблі.

Любці і Михайлові народилося двоє дітей: Наталія і Катарина.

У 1987 р. стає журналістом в часописі ″Нова думка″ і переїжджає до Вуковару, Хорватія. Займаючись журналістикою, Михайло з великим надхненням та завзаттям пропагує українську культуру. У щорічних літніх школах українознанства викладає історію та етнографію України.

Не зважаючи на таку багатогранність своїх занять, знаходить час і можливості для організації квартету ″Калина″, який успішно виступив на фестивалі ″Берегиня″ в Луцьку, в 1991 р.

Михайло ілюстрував підручник з української мови під назвою ″Зоря″, та Христоматію з української літератури В. Стрехалюка. Тепер його малярські навики починають працювати у нових проектах, як художнє оформлення обкладинок журналу ″Нова Думка ″ і різного роду ілюстрацій та рисунків у форматі карікатури поміщуються у тому журналі.

У 1990 р. Михайло вирушає у подорож по Босні. Реалії від цієї подорожі вразили його уяву, і ці враження увійшли до подорожніх нотаток під заголовком ″Хресна дорога Українців Боснії″ (Ужгород, в-во ВВК ″Патент″, 1993 р.) Невеличка за об’ємом книжечка кидає світло на столітнє перебування Українців на теренах колишньої Югославії.

Влітку 1991 р. у Хорватії спалахнув сербсько-хорватський конфлікт, і м. Вуковар, як центр найбільшого українського згромадження, опинився в самому центрі цього кровавого протистояння. Результати війни були жахливі. Михайло втратив свою бібліотеку, багаточисельні фольклорні записи, картини і ... кобзу подаровану йому Струсівською капелою бандуристів, гастролі якої він зорганізував. Воєнне лихоліття закинуло Михайла з дружиною Любою та донечками Наталею та Катрусею до Відня (Австрія). Захищаючи свою родину від небезпеки Михайло поневіряється у таборах для біженців майже цілий рік. Однак і там щирий дух українця не покидає його і він ініціює та організовує при парафії Св. Варвари у Відні свято-Миколаївський вечір, а згодом і вечір пам’яті Тараса Шевченка.

Врешті, після довгих поневірянь та невизначеності – прибуває разом з родиною до Канади. 1993 рік стає новим відліком часу, у новій, не відомій для нього, країні. Вірний своєму духовному покликанню ″жити для свого народу″, Михайло робить відчайдушні кроки на зближення з українською громадою Торонта, яка є багаточисельною та дієвою.

У 1997 р. видає ще одну книжку ″Народні пісні українців Боснії, Хорватії та Воєводини″ (видана крайовим Товариством ″Просвіта″ Ужгород, 1997 р.)

Саме в Канаді Боже проведіння впевнено виводить Михайла на досить несподіваний для нього шлях. Михайло вирішує вступити до Торонтського університету на теологічні студії, які успішно завершує маґістеркою, і вже в 1998 приймає з рук єпископа кир І. Борицького дияконські свячення.

″ Моя остання зустріч з отцем Стефаном відбулася в березні 2003 року. Це була наша перша зустріч відколи мене в 1998 році висвячено у дякона. До того часу о. Стефан мене завжди кликав „Міську“, а тепер звертається до мене „отче дияконе“. Для мене це була велика честь. I знову, це все сталося’ бо він знав коли і де мене вислати і кому передати привіт.

Під час нашої розмови, я не відважився спитати, щоб співслужити з ним Святу Літургію. Aле, як і завжди, отець Стефан сам це запропонував. Tої неділі він мав намір служити Панахиду для своїх батьків, і тому запропонував мені служити разом з ним для своїх батьків. Це було так як здійснення моїх мрій: служити Святу Літургію у церкві, в якій я хрестився, в якій я знав кожний куток і кожний орнамент, в якій отець Стефан повінчав мене з моєю дружиною Любою, в якій отець Стефан охрестив наших дітей Наталю і Kатарину, в якій я часто співав Aпостола. Я буду служити у цьому храмі разом з людиною, яка власне і вивела мене на цю дорогу праці для церкви і народу.

Церква була заповненою по береги. Родина, знайомі, мої колишні танцюристи, співаки у нашому ансамблі. Церква з перспективи священослужителя виглядала якось інакше, а у відношенні до канадських церков, насправді мініятурною. Oднак, радість була великою. Kоли я почув перше „Господи помилуй“ у заповненій церкві, хотілося плакати і на голос дякувати Богові за цю ласку.

Після Служби Божої отець Стефан і я зробили ще спільну знимку з родиною. I в нього і мене в очах можна було бачити оте велике щастя, яке нам Бог так рідко дає, але все таке дає. Ми оба зрозуміли велич цієї хвилини.″

В 1977 році Михайла запрошують очолити редакцію газети ″Новий шлях″. На посаді головного редактора Михайло відпрацював майже п’ять років – до 2001 р.

З 2001 року працює учітелем релігії в середній школі.

У 2002 році Михайло стає ініціятором заснування Канадського Об’єднання Українців Колишньої Югославії і обирається першим головою цього Об’єднання.

2007 р. у видавництві ″Відродження″ Канадського Об’єднання Українців Колишньої Югославії (Торонто) вийшла з друку збірка поезій ″Мандри″ Михайла Ляховича.

Про цю книжку написав рецензію Петро Гринчишин, член Національної спілки письменників України, до якої я не буду нічого додавати.

Крім уже згаданих газет, у яких Михайло працював, він іще друкувався в Літературному додатку ″Руського слова″ (Новий Сад, Воєводина), журналі ″Нові дні″ (Торонто, Канада), ″Сучасність″ (Київ, Україна). Поміщений до збірника ″Поезія і проза русинів і українців у Хорватії″, Вуковар 2000 р.

Михайло тепер живе в Канаді і занимається суспільно-громадською та педадогічнею працею.

8. Міжнародний фестиваль "Срем Фолк Фест"

2011-08-10T06:39:00.000-07:00

Сремська Митровиця: від 9 по 12 серпня 2011 року відбувається 8. міжнародний фестиваль фольклору «Срем Фолк Фест».

На цьогорічному фестивалі, який розпочався вчора, гостюють фольклорні ансамблі з 8 країн, між якими і Сербія.

По перший раз, цього року прибув і ансамбль з іншого контіненту, з Мексіка.

Крім Мексіка і домашніх ансамблів на фестивалі беруть участь і ансамблі з Словаччини, Португалії, Словенії, Булгарії, Італії та Босні і Герцеговини.

Організація повірена Центрі культури «Сірміумарт» а покровитель місто Сремська Митровиця.

Як і попередні фестивалі, так і цей не обійшовся без Товариства плекання української культури «Коломийка».

Фестиваль розпочався процесією учасників головними вулицями міста під час якої танцювали і співали і на той спосіб притягали глядачів, які і так вже знають, що у той час треба прийти і до міста. Цей фестиваль став празником фольклору і це знають всі міщани Сремської Митровиці. Кожного разу на вечірній концерт дивляться кілька тисяч глядачів.

Наш альпініст - Іван Ґреґус

2011-07-24T03:30:00.000-07:00

Іван Ґреґус, член Товариства плекання української культури "Коломийка" є одночасно і членом клубу альпіністів "Перемога", який є найчислинніше товариство альпіністів в Сербії з майже 3000 членів з найбільше огранізованих акцій та поїздок. Основними напрямками діяльності товариства є: ескурсії, походи, спорт, плавання, альпінізм, і, перш за все спілкування з людьми різних професій, національностей, яка з'єднує всіх людей у любові до природи.
Цими днями Іван Ґреґус побував на горах Проклетії , що в організації природносного гуртка "Букваліст", з великою дружбою, протягом чотирьох днів піднімалися на:

Maja e Rosit 2525 m
Severni vrh karanfila 2460 m
Južni vrh karanfila 2441 m
Očnjak 2185 m
Talijanka 2057 m
Popadija2056 m
Karaula 1915 m i
Volušnicu 1823 m.

Іван Ґреґус сказав: - "Буквалісти" пішли на Мая озерце, ....., а я повернувся до Митровиці та далі на Альпи...

Іван Ґреґус

Проклетії 2011 р.

В міжчасі ми отримали і цю знимку: Іван на Монблані. Він поскаржився, що через дуже лиху погоду не піднялися на верх, але буде іще нагод, щоб це здійснити.

"Коломийка" на Крайовому огляді джерельної творчості

2011-07-16T13:41:00.000-07:00

Мішана вокальна група Товариства плекання української культури "Коломийка" успішно виступила на Регіональному огляді джерельної творчості Срему. Цими днями прийшло до нас рішення журі того огляду і оцінка, що ця група заслужила виступити на Крайовому огляді джерельної творчості Автономного краю Воєводина, який відбудеться 24-25 вересня у Вербасі.
Зі всього серця гратулюємо мішаній вокальній групі на цьому великому успісі і ще більше бажаємо успіху у подальших виступах.

"Червона калина 2011"

2011-07-08T03:28:00.000-07:00

Культурно-просвітна спілка українців ім. Тараса Шевченка з Баня Луки організувала 11. Огляд української культурно-мистецької творчості «Червона калина 2011» у неділю, 3. липня 2011 року. Огляд відбувся на площі коло Української церкви, в с. Дев’ятина, Општина Лакташі, БіГ.

Суорганізаторами виявляються Координаційна рада українських спілок та організацій «Круто», українська грекокатолицька парафія з Дев’ятини та КПТ «Козак» з Лакташів. Організацію помогли Општина Лакташі, місто Баня Лука та Мінісрерство освіти та культури у Владі Р. Сербської.

Це огляд українського фольклору представників з усіх країн бувшої Югославії але й закордону.

Того дня о 5. годині ранком вирушив автобус з Сремської Митровиці, який повіз аматорів Товариства плекання української культури «Коломийка» до Дев’ятини, щоб взяти участь на огляді «Червона калина». На цьому місці збираються з окремої причини, бо до тої місцевості прибули перші переселенці з України 120 років тому.

Маніфестацію відкрила голова канцеларії Посольства України Оксана Драмарецька, яка наголосила окреме значіння такого прямого плекання української культури на просторах БіГ.

Голова Скупштини општини Лакташі Снєжана Келечевіч сказала, що таких маніфестацій, які відривають від забуття українську культуру та традицію, мало б бути іще більше, бо це добрий спосіб представити один народ.

На огляді виступили, крім товариств з Біг, і товариства з Сербії, Хорватії, Словенії, України та Канади. Відслужено Святу Літургію у грекокатолицькій церкві Усіння пресвятої Богородиці у Дев’ятині, а організовані спортивні та рекреативні спілкування, доповнені традиційною українською музикою та багатою трапизою.

У культурній частині програми виступили: КПСУ ім. Тараса Шевченка з Баня Луки, УС ім. Івана Франка з Хорвачан, КПСУ «Червона калина» з Лішні, КПТ ім. Тараса Шевченка з Прнявору, УКПТ ім. Івана Франка з Вуковару (РХ), УКПТ « Україна» з Славонського Броду (РХ), КПТУ «Карпати» з Липовлян (РХ), УКПТ ім. Тараса Шевченка з Каніжі (РХ), ТПУК «Коломийка» з Сремської Митровиці (Сербія), Т «Карпати» з Любляни (Словенія) та КМТ «Младост» з Залужанів.

Автобус з Сремської Митровиці прибув до Дев’ятини на час а далі все відбувалося по передбаченій програмі. Олександр Ляхович, один із ведучих танцюристів молодіжного ансамблю танцю «Коломийка» розповів, що на Огляді брало участь десятка ансамблів. Молодіжна група «коломийка» представив танець «Гопак». По обіді молодь мала нагоду гарно розважатися у парку, танцювати по тактах гарної української музики. Пізніше влаштовано спортивні забави на спортивній площі біля школи.

Славка Басіщюк, співачка у групі співаків джерельних пісень «Коломийка», розповіла: «Нам у Дев’ятині було дуже гарно, дуже гарно бо погода була дуже приємна, ні зимно, ні гарячо. Ми прибули до Дев’ятини доки іще тривала Служба Божа так що і ми могли брати участь.Наша група гарно відспівала пісню «Ой звіци гора, звіци другая» а супроводжував з акордеоном Стефан Сім’янів. Було багато народу. По закінсенні концерту всі разом обідали, танцювали, слухали музику, відпочивали у тіні стародавних дубів. Стрічалися із знайомими українцями з інших країв. Додому вирушили о п’ятій годині пополудні і у дорозі було добре і все перейшло як треба.

Знімки взяті від Михайла П'єкні з Фейсбуку.

FISH FEST 2011

2011-07-03T11:41:00.000-07:00

   Традиційний 5.FISH FEST в Белграді цього року відбувся в рамках офіційного святкування Міжнародного Дня Дунаю.
   У культурній програмі фестивалю брало участь і Товариство плекання української культури "Коломийка".
   По закіченні культурної програми, на якій виступили танцюристи "Коломийки", вони використали нагоду прогуляти вулицями старого Белграду і зробити знимку на твердені Калемегдан під пам'ятником Переможця.

Вони також проїхалися кораблем по річці Дунай.

Гості на 8. Фестивалі української культури "Калина" - Інджія 2011

2011-06-20T14:28:00.000-07:00

В неділю, 19. червня 2011 року у приміщенні Культурного центру Інджії виступили, тобто представили ціловечірній концерт ансамбль "Галичина" з Львівської області, Україна.

Дякую Оксані Стецюк на знімках!

Другий день 8. Фестивалю української культури "Калина"

2011-06-19T00:28:00.000-07:00

Другий день 8. Фестивалю української культури «Калина» - Інджія 2011

Першою маніфестацією, другого дня 8. Фестивалю української культури «Калина- Інджія, тобто 18. червня 2011 року, була Етно кухня – призентація українських страв. Призентація відбулася у приміщенні Спілки пенсіонерів Опщини. Домашні жінки наварили смачних вариників а подали іще і інших закусків, завиванців, колачів та соків. Всі учасники 8. Фнстивалю «Калина» мали нагоду почастуватися вариниками та іншими солодощами і вікрипитися від дороги.

Другою маніфестацією був Святковий концерт Культурно-мистецьких-просвітних товариств. Концерт відбувся у приміщенні Культурного центру.

Святковий концерт відкрив голова Національної ради українців Сербії Йозо Сапун. До слава іще запрошений голова Українсбкої громади Хорватії Іван Семенюк.

Зараз по тім зачали чиргуватися фольклорні ансамблі зі своїми найкращими танцями та піснями:

КМТ ім. Івана Сенюка з кули: «Українська в’язанка», в’язанка українських народніх мелодій, соліста на бас сопілці Ярослав Кулеба, «У полі при дорозі» - українська народна пісня. Вокально-інструментальний ансамбль «Струни серця», керівник Надія Воротняк. «По той бік гора» - українська народна пісня, мішана співоча група , керівник Надія Воротняк, керівник оркестру Михайло Летвенчук. «Гуцульські забави – танці з України, хореографія Йосиф Сапун, музичне аранжування Ярослав Кулеба, керівник оркестру Михайло Летвенчук.

ТПУК «Коломийка» з Сремської Митровиці: «Гопак» - український народний танець, молодіжна фольклорна група, хореограф і керівник Микола Ляхович, керівник оркестру Дамір Буха. «Шумай – думай по долині» - українська джерельна пісня, співоча група джерельних, керівник петро Ляхович, музичний супровод Стефан Сім’янів. «Їхали козаки із Дону додому» - українська народна пісня, мішана співоча група, керівник Богдан Лукач, музичний супровод Стефан Сім’янів. «Коломийка» - український народній танець, молодіжна фольклорна група, керівник Микола Ляхович, керівник оркестру Дамір Буха.

КПТ «Карпати» з Вербасу: «Гуцулка» - український народний танець, молодіжна фольклорна група, хореограф Славко Микитишин, керівник оркестру Никола Чизмар. «Коломийки» - українські народні пісні, мішана співоча група, керівник Надія Воротняк, керівник оркестру Никола Чизмар. «Ти казала» - українська народня пісня, хор, керівник Надія Воротняк. «Гопак» - український народний танець, молодіжна фольклорна група, хореограф Славко Микитишин, керівник оркестру Никола Чизмар.

УЦК «Кобзар» з Нового Саду: «Чи я не хазяйка» - українська народна пісня, мішана співоча група, керівник Мая Дрінчич. «Я ж тебе, Галю» - українська народня пісня, мішана співоча група, керівник Мая Дрінчич. «Голупка» - український народний танець, хореографія Стефан Сім’янів, керівник Наталія Шарко-Голубович.

УС «Козак» з Тернополю- прієдор, БіГ: «Буковенський танець» - український народний танець, молодіжна фольклорна група. «Тернопільський козачок» - український народний танець, молодіжна фольклорна група, хореограф Штефан Стахнек.

УКПТ «Україна» з Славонського Броду, РХ: «У сусіда хата біла» - українська народна пісня, мішана співоча група, керівник Стичишин Саня. «Прощай село» - українська народна пісня, мішана співоча група, керівник Стичишин Саня.

КМТ «Калина» з Інджії: «Виїхали козаченьки» - українська народна пісня, співоча група, керівник Петро Закамарок. «Були в мене у коморі гроші» - українська народня пісня, співоча група, керівник Петро Закамарок.

На кінці концерту ведучі сповістили іще присутніх, що іще можуть прийти і завтра подивитися на концерт гостей з України.

По закінченні всі учасники пройшли пішки містом до ресоранту на вечерю. Настрій у залі був веселий, співалося, танцювалося а найважніше добре всі окріпилися від напружиності, через дорогу і значний і відповідальний виступ.

Маємо зауваження організатору, чому не виконаний гімн фестивалю - пісня «Калина».

Приготовляють вариники

Дегустування вариників

Ярослав Кулеба

"Струни серця"

Мішана співоча група ТПУК "Коломийка"

Молодіжний фольклорний ансамбль ТПУК "Коломийка" і танець "Коломийка"

Молодіжний фольклорний ансамбль КПТ "Катпати" і танець "Гуцулка"

Мішана співоча група КПТ "Карпати"

Хор КПТ "Карпати"

Молодіжний фольклорний ансамбль КПТ "Карпати" і танець "Гопак".

УС "КОЗАК" і "Буковинський танець"

Мішана співоча група УКПТ "Україна"

УС "Козак" і танець "Тернопільський козачок"

Мішана співоча група УЦК "Кобзар"

Молодіжний фольклорний ансамбль УЦК "Кобзар" і танець "Голупка"

Співоча група КМТ "Калина"

Співоча група КМТ ім. Івана Сенюка

Фольклорний ансамбль КМТ ім. Івана Сенюка та "Гуцульські забави

Співоча група джерельних пісень ТПУК "Коломийка"

Молодіжна фольклорна група ТПУК "Коломийка" та танець "Гопак"

Дякую Оксані Стецюк не знімках.

Перший день 8. Фестивалю української культури "Калина"

2011-06-17T15:42:00.000-07:00

Змагання співаків-аматорів українських народних пісень

Всі учасники змагання

нагороджені співаки

17 червня 2011 року, тобто першого дня 8. Фестивалю української культури "Калина" в Інджії.

О 17 годині у галереї "Хата Войновича" відбулося відриття Етно-вистаки і Фестивалю.

О 19 годині у приміщенні Культурного центру Інджії відбулося Змагання співаків-аматорів українських народних пісень. Концерт відкив і привітав гостей і учасників голова Організаційної ради Петро Закамарок. Співаків супроводжував оркестр КМТ "Карпати" з Вербасу. Виступили співаки:

1. Барат Моніка, Сремська Митровиця, "Ой, на горі сніг біленький",

2. Йовановські Соня, Кула, "Ой, мамо, мамо",

3. Мученські Діяна, Вербас, "А калина не верба",

4. Бесермені Володимир, Новий Сад, "Пісня про Довбуша",

5. дует: Руськовські Мілка, Йовановські Віра, Кула, "Світить місяць",

6. дует: Мілошевич Соня, Ляхович Микола, С. Митровиця, "Ой, у полі три тополі",

7. Семенюк Ірина, Славонський Брод, "Мамина сорочка",

8. Пристайко Йован, Кула, "Ой, на горі татаречка",

9. Сім'янів Стефан, С. Митровиця, "Два кольорі",

10. Стефанович Славиця, Інджія, Щоночі",

11. Проник Никола, Кула, "Шум вітрів",

12. Велікінац Боян, Вербас, "Моє село",

13. дует: Мельник Софія, Печіль Марія, Інджія, "Цвіте терен",

14. Стефанюк Іван, С, Митровиця, "Мав раз я дівчиноньку",

15. Романьків Михайло, Новий Сад, "Взяв би я бандуру",

16. дует: Печіль Володимир, Печіль Стефан, Інджія, "З неба сині гори",

17. дует: Микитишин Славко, Проник Филип, Кула, "Повія вітер степовий",

18. Туркаль Евіца, Інджія, "В кінці греблі",

19. Канюга Сузанна, Вербас, "Любисток",

20. Йосіпович Снежана, С, Митровиця, "Ой, гарна я, гарна",

21. дует: Стан Зора, Мельник Агафія, Інджія, "Чи ти чув меленький",

22. дует: Русковські Таня, Йовановські Весна, кула, "Ой, гай, гай",

23. Закамарок Петро, Інджія, "Залилася плачем стара мати".

Всі співаки добре приготовилися і з певністю можна сказати, що рівень виконання був на високому рівні.

Журі у складі: Надія Воротняк, Галина Вуячич та Далібор П'єкний так принисли рішення6

Чоловіча крнкуренція:

1. місце Стефан Сім'янів, С, Митровиця,

2. місце Іван Стефанюк, С, Митровиця,

3.місце Велікінац Боян, Вербас.

Жіноча крнкуренція:

1. Йовановські Соня, Кула,

2. Семенюк Ірина, Славонський Брод,

3. Мучинські Діяна, Вербас,

Конкуренція дуетів:

1. місце Микитишин Славко, Проник Филип, Кула,

2. місце Русковські Таня, Йовановські Весна, Кула,

3. місце Мілошевич Соня, Ляхович Микола, С, Митровиця.

Барат Моніка

Мілошевич Соня і Ляхович Микола

Сім'янів Стефан

Стефанюк Іван

Йосіпович Снежана

"Коломийка" на "Коло Срему"

2011-06-14T07:08:00.000-07:00

Минулої суботи, 11 червня 2011 року, у Гргуревцях, вже п’ятий раз від коли відновлена, відбулася традиційна маніфестація «Коло Срему». На самій Фрушкій Горі , на цій своєрідній ревії фольклору представилися всі нації які живуть у Сремі та показали всю красу фольклору, костюмів, пісень та музики з цих просторів.

Організаторами є КМТ ім. Досітея Обрадовича з Гргуревців а представилися 23 ансамблі з, біля 700 учасника. Між учасниками було ТПУК «Коломийка».

Фольклорний ансамбль "Коломийки" у процесії учасників

Частина учасників на сцені

Поминальна Служба Божа за світлої пам'яті о. Стефана Пітку

2011-06-13T12:51:00.000-07:00

   13 червня 2011 року у грекокатолицькій церкві Вознесення Господнього відслужено поминальну Службу Божу за світлої пам'яті о. Стефана Пітку.
   Минуло вже вісім років від коли о. Стефан Пітка перейшов з земного життя до вічності і залишив велику порожничу у грекокатолицькій парафії у Сремській Митровиці.
   На поминальну Службу Божу і Панахиду зібралося велике число парафіян, в котрих о. Стефан Пітка іще у пам'яті і гарних спогадах.
   Службу Божу служив домашній парох о. Зеновій Вовк.

На цьому місці не пишу нічого про світлої пам'яті о. Стефана Пітку. Якщо бажаєте дізнатися більше про життя і діла о. Стефана Пітки відкрийте сторінку:

http://dnukkolomejka.blogspot.com/p/blog-page_02.html

33. Регіональний огляд джерельної творчості Срему

2011-06-06T03:29:00.000-07:00

33. Регіональний огляд джерельної творчості Срему

5-го червня 2011 року у Культурному центрі у м. Пецінці відбувся 33-ій Регіональний огляд джерельної творчості Срему. З наших товариств, котрі плекають українську культуру, на огляді брали участь Товариство плекання української культури "Коломийка" з Стемської Митровиці та КМТ "Калина" з Інджії.

Мішана вокальна група ТПУК "Коломийка"

Було нам приємно бути того дня у м. Пецінці. Приїхавши там ми помішалися з іншими учасниками і просто відчувалося, що тут зібралися аматори з цілого регіону Срем, які шанують свою традиційну културу. В цьому разі говориться про групи і ансамблі, котрі плекають звичаї свого народу і більшість учасників були старшого віку. Було і молодих, які сприймають ці звичаї від старших і переноситимуть їх далі.

Певно вибрали зал у м. Пецінці тому, що сцена простора а зал акустичний. Учасників привітав голова міста а учасників оцінювали селектори Гордана Роганович - етномузиколог та Любомир Вуєчин - хореограф.

Організатори огляду є: Завод культури Воєводини, Союз аматорів Воєводини та Центр культури м. Пецінці.

З Општинських оглядів у містах Срему кваліфікувалися 15 товариств: КМТ "Іво Лола Рібар" з м. Крчедін, КМТ "І. Котляревського" з с. Бікіч До, ТПУК "Коломийка" з м. Сремська Митровиця, КМТ "Досітей Обрадович" з с. Гргуревці, МКМТ "Светі Сава" з м. Стара Пазова, КМТ "Бранко Радічевич" з м. Стара Пазова, КМТ "Младост" з м. Нова Пазова, Спілка міщан "Сана" з м. Стара Пазова, КМТ "Пая Зарич" з м Нові Карловці, МКМТ "Інджія" з м. Інджія, КМТ "Калина" з м. Інджія, КМТ "Петефі Шандор" з с. Марадік, КМТ "Соко" - Джерельна група "Кордун" з м. Інджія, Тамбуровий оркестр Культурного центру "Пецінці" з м. Пецінці та КМТ "Країшник" з м. Рума.

Було дуже гарно подивитися на представлення традицій народів, які проживають у Сремі. Мішана вокальна група товариства "Коломийка" виконала пісню "Ой, чий то кінь стоїть" у керівництві Богдана Лукача і музичним супроводом Стефана Сем'Янів. Всі були вбрані у київські костюми. КМТ "Калина" з м. Інджія виконали дві пісні: соліст петро Закамарок одну пісню і Джерельна група пісню "Козаче, козаче".

По закінченні програми, на зустрічі з селекторами, оба українські товариства дістали дуже добрі оцінки за свої виступи. Хто піде на Крайовий огляд у м. Вербас буде знатися, коли відбудуться Регіональні огляди у всіх регіонах Воєводини.

Мішана вокальна група ТПУК "Коломийка"

Джерельна група КМТ "Калина"

Празник у Сремській Митровиці

2011-06-03T03:33:00.000-07:00

Празник у Сремській Митровиці

Грекокатолицька церква Вознесення Господнього святкувала свій празник 2-го червня. Це парафіяльне свято відзначується Урочистою Літургією, на якій бере більше число священиків а окремо буде святочно, коли зможе прийти Його Приосвященство Апостольський Екзарх Владика кир Георгіє Джуджар.

Так було і цього року на Празник у нашій церкві. Святу Літургію провадив Владика кир Георгіє Джуджар а йому помагали о. Ярослав Вовк з Вербасу, о. Владіслав Варґа з Білгороду, о. Режак Михайло з Шіду, парох римокатолицької церкви о. Едвард Шпонович з Сремської Митровиці, о. Петро Дудка з Інджії, о Мирослав Кернишин з Баня Луки.

Проповідував сам владика, а говорив про вічне життя до якого прямують всі вірні і на зразок Вознесеного Ісуса Хреста вознесуться їхні душі на небо, де нема часу, нама ані початку ані кінця, тільки вічність. У своєму відході на небо Ісус Христос обіцяв вернутися по наші душі і поведе їх вічне життя. Владика говорив про потребу журитися і про земне життя але щоб все було на службу Богу. Він похвалив домашніх парафіянів за старання прекрасити церкву і приготовляння до празнику. Кир Георгіє Джуджар також закликав на попис громадян Р. Сербії, який відбудеться цього року і що дуже потрібно вписати і свою національну і вірську приналежність. Якщо нас буде більше, буде більша можливість очікувати поміч від самої держави.

Під кінець Богослужіння домашній парох о. Зеновій Вовк подякував Владиці і всім священикам за те, що своєю присутністю звеличали празничну Літургію. Він привітав іще Церковний одбор з Нового Вербасу і сестер та прочан з інших наших парафій. Подякував всім парафіянам за те що так гарно приготовили церкву і парафію до Празнику. Тоді запросив всіх війти з церкви і рушити у процесію довколо церкви. Доки обходилося довколо церкви дзвонили дзвони а а коли обходили тритій раз на кожному боці церкви читалися Евангелія. Перед вхідними дверми Евангелія читав Владика кир Георгіє а потім співалися Многоліття.

Повернувшися до церкви іще відбулося Мировання вірних. Благословіння вірних давав Владика кир Георгіє і ще два священика.

Іще довго парафіяни і гості затрималися на церковному подвір’ї у приємному спілкуванні. Гостей заведено до парафіяльного залу на обід а домашні пішли додому дочікувати своїх гостей.

Дні української культури 2011

2011-05-30T14:40:00.000-07:00

   Це традиційна маніфестація Української громади Республіки Хорватія, якої організатори Українська громада Республіки Хорватія і Українське культурно-просвітне товариство ім. Івана Франка з Вуковару.
   Цьогорічні Дні української культури відбулися 27-29 травня у Вуковарі і Борово населі.
   У пятницю, 27 травня у Греко-католицькій церкві Христа Царя у Вуковарі відслужена Свята літургія присвячена памяті письменниуа і вченого Івана Франка.
   У суботу, 28 травня в залу Греко-католицької церкви Христа Царя відбулися: літературно-музичний вечір присвячений видатному українському письменнику Івану Франку на тему "Я син народа, що вгору йде...!", Етно експозиція, художні твори та наукові праці І. Франка, Виставка та демонстрація дитячих робіт, Українські солодощі та напої.
   У неділю, 29 травня у Амфіатрі у Борово населі відбулися: Урочистий концерт колективів художньої самодіяльності та Вечеря для учасників програми.
   Товариство плекання української культури "Коломийка" запрошене взяти участь на Урочистому концерті в Борово населі. Автобус з танцюристами "Коломийки" прибув на місце перед початком програми. Домашні їх гарно привітали і показали відкриту сцену у Амфітеатрі.
   Погода була гарно, тепле і соняшне пополудне. Багато учасників вбраних у українські костюми. Програма почалася о 6-ій годині. Ведучі привітали всіх присутніх глядачів, учасників програми і значних гостей. Найперше всі співочі групи разом відспівали гімни Хорватії та України. Перед початком мистецької програми до глядачів та учасників звернулися: Іван Семенюк, голова Української громади Республіки хорватія; Він сповістив про початок будування будинку для українців Вуковару і запросив за поміч у фінансуванні.

Голова міста Вуковар Желько Сабо. Він привітав присутніх а учасникам побажав гарних пісень, танців і бути веселими і чим скоріше закінчити свій будинок.

Помічник Жупана Вуковарсько-сремської жупанії Дьордє Цюрчич привітав від Жупанії, росповів про поміч всім меншинам, про про співпрацю з регіонами України і обіцяв поміч з боку Жупанії.

Ведучі прочитали біографію домашнього товариства ім. Івана Франка а далі запрошували учасників про передбаченій програмі:

УКПТ «Тарас Шевченко» з Каніжі представили «Привітній танець»; УКПТ «Іван Франко» з вуковару заспівали три пісні; ТПУК «Коломийка» з Сремської Митровиці виконала танець «Чабанські ігри»; КПТУ «Україна» з Славонського Броду заспівали дві пісні; КПСУ «Тарас Шевченко» з Баня Луки затанцювали «Козачок»; КПТУ «Карпати» з Липовлян заспівали три пісні; УКПТ «Тарас Шевченко» з Каніжі представили два танці; Дитяча група «Сонечко» з УКПТ «Іван Франко» з Вукрвару заспівали одну пісню; КПСУ «Тарас Шевченко» з Баня Луки затанцювали «Дитячу коломийку» та «Поліський танець».

Після цієї точки домашні поділили гостям та учасникам подяки а культурна програма закінчилася виступом «Коломийки», яка виконала запальний танець «Гопак»

Значні гості на Урочистому концерті

Всі вокальні групи співають гімни Хорватії та України

УКПТ «Тарас Шевченко» з Каніжі представили «Привітній танець»

УКПТ «Іван Франко» з вуковару заспівали три пісні

ТПУК «Коломийка» з Сремської Митровиці виконала танець «Чабанські ігри»

КПТУ «Україна» з Славонського Броду заспівали дві пісні

КПСУ «Тарас Шевченко» з Баня Луки затанцювали «Козачок»

КПТУ «Карпати» з Липовлян заспівали три пісні

УКПТ «Тарас Шевченко» з Каніжі представили два танці

Дитяча група «Сонечко» з УКПТ «Іван Франко» з Вукрвару заспівали одну пісню

КПСУ «Тарас Шевченко» з Баня Луки затанцювали «Дитячу коломийку» та «Поліський танець».

культурна програма закінчилася виступом «Коломийки», яка виконала запальний танець «Гопак»

По закінченні концерту перейшлося до робочого ресторану на вечеру. Всі були веселі і дружньо настроєні. Наївшися і напившися, диякі сповнили свої бажання затанцювати у інакшому амбієнті від сцени.

Організатори, у особі голови товариства "Іван Франко" Василь Вораз , випровадили нас додому з великими словами подяки та обіцяли запросити і на наступний рік.

Спільна знимка учасників, керівників і гостей Урочистого концерту на Днях української культури 2011 р.

Ярмарок рукоділля жінок Срему

2011-05-27T02:39:00.000-07:00

У організації Крайового Секретаріату праці, працевлаштовання і рівноправності родів, Заводу рівноправності родів та Діяльно-спортивного цетру "Пінкі" відбувся Ярмарок рукоділля жінок Срему. Ярмарок відбувся у четвер, 26-го травня 2011-го року у Діяльно-спортивному центрі "Пінкі" у Сремській Митровиці з 10 по 17 години.

Стенд Вишивальної секції Товариства плекання української культури "Коломийка" і експонати цієї секції. Всі ці гарні українські вишиванки виложили Марина Ілчешин, Слака Басіщюк і Софія Писанюк, яка і керує Вишивальною секцією "Коломийки".

І ці ляльки вбрані у українські костюми, зшиті руками працьовитих жінок у Вишивальній секції. Вони кожного разу у таких нагодах виложать і кілька книжок видатих Товариством "Коломийка".

Відпочинок у природі

2011-05-24T01:53:00.000-07:00

22-го травня цього року Товариство плекання української культури "Коломийка" організувало екскурсію для своїх членів. За цю нагоду обрана місцевість Мале Ердевічке озеро. Коли говориться про таку поїздку на відпочинок у природі, то завжди питають Івана Грегуса де йти бо він є альпініст і любитель природи. Він завжди пропонує гарні місцевості.
Про те як їм було на цій місцевості нехай говорять знимки Еві Сем'янів:

Коло зваленного дерева.

Шапочки

Ева Сем'янів: - На джерелі.
Златко Кадар: - Честь Івану Грегусу, що так розчистив прохід до джерела і ми гарно освіжились, хоч на знимці п'ємо каву.
Микола Ляхович: - І пиво...

Златко Кадар: Майстри свого ремесла - було смачне: троха через амбієнт, троха через озеро, а найбільше заслугою їхнього уміння і майстерності.

День української національної спільноти Р. Сербії

2011-05-19T07:39:00.000-07:00

17-го травня 2001 року відбулася Урочиста академія у відзначення Дня української національної спільноти Республіки Сербія. Академія відбулася в театрі ім. Добріца Мілутонович у Сремській Митровиці. Організатором і носієм відзначальної маніфестації є Національна рада української спільноти Р. Сербії і звичайно відбувалася у Новому Саді але цього року забажалося, щоб відзначення відбулося у якомусь другому місті. За місце відбування обрано Сремську Митровицю а організація повірена Товерастві плекання української культури "Коломийка".

Мішана вокальна група товариства "Коломийка"

Урочиста академія почалася з виконанням хімнів Сербії і України а виконала їх мішана вокальна група товариства "Коломийка".

Катарина Канюга і Василь Дацишин

Після того на сцену вийшли видучі Катарина Канюга і Василь Дацишин. Вони привітали всіх присутніх та в короткому сказали пару речень про саме значіння відзначення Дня української національної спільноти.

Голова Національної ради Йозо Сапун

На сцену вийшов голова Національної ради українців Сербії і привітав всіх присутніх і подякував їм що прийшли, щоб разом відсвяткували цей день. Далі перепустив видучим робити свою працю.

Заступниця голови Національної ради Анна Ляхович

Вони дали слово заступниці голови Національної ради українців Анні Ляхович, щоб прочитала реферат про українську спільноту. Вона у рефераті коротко звістила про українців Сербії, про те як дійшлося до засновання Національної ради, про початок відзначення Дня української національної спільноти і чому взято 17 травень. А далі спімнула всі досягнення української спільноти вік коли про її дбає Національна рада.

Видучі привітали всіх значніших гостей, які відгукнулися на запрошення Національної ради прийти на цю урочистість: Браніміра Андрича, заступника крайового секретаря освіти, правління і національних спільнот; радника у Посольстві України Олександра Кириченка, першого секретаря у Посольстві України Юрія Мансветова; Срдяна Козліну, заступника мера Сремської Митровиці; Зорана Міщевича, заступника голови міської ради Сремської Митровиці; Делегацію Національної ради русинів Сербії; о. Зеновія Вовка, пароха грекокатолицької церкви Вознесення Господнього у Сремській Митровиці; Зоріцу Міщевич, директора Установи плекання культури "Срем" і всіх представників українських культурних товариств.

Бранімір Андрич, заступник Крайового
секретара освіти, правління і національних
спільнот АК Воєводини.

Вітати зі святом Українську спільноту забажав і представник Крайового секретаріяту освіти, правління і національних спільнот, заступник секретара Бранімір Андрич. Він передав привіти українській спільноті від Влади АК Воєводини, від свого секретаріату і від себе особисто.

Д-р Срдян Козліна, заступник мера
Сремської Митровиці

Після нього до присутніх звернувся заступник мера Сремської Митровиці Срдян Козліна передаючи привіт від мера Браніслава Недімовіча і від цілого уряду Сремської Митровиці. Він наголосив, що українці Сремської Митровиці завжди дають про себе позитивні активності і живуть у добрими відносам з іншими народами і національними спільнотами.

Олександр Кириченко, радник
у Посольсві України у Р.Сербії

Олександр Кириченко, радник у Посольстві України, передав привіт українській громаді від Міністерства закордоних справ України, від посла Віктора Недопаса і від Посольства України у Србії.

Голова Національної ради української спільноти Йозо Сапун вручив грамоту Національної ради за особистий внесок у розвеванні української культури у спільноті Надії Воротняк а також і Культурно-мистецькому товаристві ім. Іван Сенюк з Кули.

Перейшлося на другу частину вечора, культурну програму, у якій представлені всі українські мистецькі товариства із своїми найкращими точками.

Товариство плекання української культури «Коломийка» засноване як ансамбль 1979 року а оеєстроване як товариство 2003 року. Товариство успішно презентує українські танці, пісні, народні вишивки та рукодільництво, українську кухню, навчання української мови, деклямування, бідліотеку та видавництво книжок. Найзначніші успіхи: перше місце на Фестивалі русинів і українців «Червона рожа» двічі, друге місце на Фестивалі дитячих ансамблів Воєводини. «Коломийка» нагороджена плакетою міста Сремська Митровиця як найуспішніший колектив.

"Коломийка" виконує "Привітний танець"

Декляматор Филип Пронек, член Культурно-мистецького товариства «Іван Сенюк» з Кули. Він лауреат Крайового огляду Декляматорів в Сечні 2010 та 2011 років та два роки чергово є учасником огляду декляматорів Сербії «Поете народу своєго» у Валєві, деклямуючи українською мовою.

Филип Пронек

Культурно-мистецьке товариство «Калина» з Інджії засноване 2005 року. Товариство плекає українську культуру через секції: група джерельних пісень, декляматори та співаки солісти.

Вокальна група КМТ "Калина" виконує пісню "А калина не верба"

"Коломийка" виконує "Чабанські ігри"

Культурно-просвітне товариство «Карпати» з Вербасу засноване 1990 року. Здійснюють плекання української та русиньської культур, звичаїв та мов. В товаристві активності спроводяться в секціях: драмській, оркестровій, співацькій, хорській, танцювальній, літерарній, декляматорській та етнографській. Товариство здійснило безліч виступів у країні та за кордоном.

КПТ "Карпати" виконує "Гопак"

Українське культурно-мистецьке товариство «Кобзар» з Нового Саду засноване 2005 року. В товаристві діють секції: хорська, співочої групи, дитячої співочої групи та декляматорів.

УКМТ "КОБЗАР", дует Александра Пацюк-Попович і Мая Дрінчіч
виконують "Вже сонце низенько"

Культурно-мистецьке товариство «Іван Сенюк» з Кули засноване 1981 року. Товариство плекає і розвиває культури та звичаї народів і національностей міє якими і українські в секціях: декляматорській, дитячій хорській, дитячій драмській, танцювальній, інструментальній, співочій, дівочій та групі співаків. На Крайовому огляді фольклору у Новому Бечеї вибороли третє місце. 2010 року група співаків брала участь на 38-му Соборі народньої творчості Сербії в Тополі. Товариство здійснило багато висьупів у країні і за кордоном.

КМТ ім. Івана Сенюка, мішана вокальна група джерельних пісень
виконує "По той бік гора".

"Коломийка" виконує "Українську сюіту"

З цим танцем закінчилася урочистість. Видучі розпрощалися з гостями, учасниками і глядачами, спімнувши, що перша велика маніфестація української спільноти є Фестиваль української культури "Калина", який відбудеться у червні у Інджії.
У фоає театру була виложина виставка знімок наших культурних товарист, так що люди іще розглянули виставку а потім подалися до парафіяльного залу грекокатолицької церкви Вознесення Господнього, де на їх чекали свіжі вариники зі сметанкою і ріжні інші перкуси і напої. Вариників наварили жінки і чоловіки, члени етно і вишивальної секцій "Коломийки". Жінки іще надоносили колачів і ця частина урочистості сподобалася всім, так що поспілкували довго у ніч.

Регінальний огляд дитячих фольклорних ансамблів

2011-05-06T09:38:00.000-07:00

   30-го квітня 2011 року в Культурному центрі м. Стара Пазова відбувся Регіональний огляд регіону Срем дитячих фольклорних ансамблів. На огляді мали право виступити дитячі фольклорні ансамблі, які на Општинських оглядах успішно виступили і, по думці фахової комісії, заслужили на вищі огляди.
   Дитячий фольклорний ансамбль Товариства "Коломийка" успішно виступили на Општинському огляді і отримали право виступити і на Регіональному огляді.
   По словах местецького керівника ансамблю Товариства "Коломийка" Миколи Ляхович, виступ нашого дитячого фольклорного ансамблю був також успішний. Діти знову показали хореографію "Треба троха погуляти".

Зміни у керівництві ТПУК "Коломийка"

2011-05-04T13:58:00.000-07:00

Обрано нового голову Керівної ради

На першому засіданні Керівної ради по Річних Зборах Товариства плекання української культури "Коломийка" головним завданням було обрати голову, заступника голови та секретара КР-и. Анна Ляхович, яка була головою КР-и чотири роки, у двох мандатах, подякувала на показаному довір'ї і співпраці іншим членам та відмовилася від можливості бути знову обраною головою КР-и через числинні обов'язки у сім'ї, праці і Національній раді. Всі висловили їй вдячність і похвалу на її дотепершній праці.

За нового голову КР-и обраний мистецький керівник Фольклорного ансамблю "Коломийка" Микола Ляхович. Він відмовлявся від того обов'язку, бо і так вже багато працює з ансамблями але на кінці, коли інші наполягали, згодився. Це на окремий спосіб йому визнання на його дотеперішній праці, бо його велика заслуга, що фольклорний ансамбль осяг високий рівень презентації української культури і став популярним у місті і набагато ширше.

Заступником голови КР-и обрано Івана Ворінського, який вже кілька мандатів був членом КР-и і є членом Національної ради Українців Сербії. Секретарим обрано Анкіцу Лукач (Душенько), яка активна у ансамблі від самих початків а на останніх Річних Зборах обрана до Керівної ради.

Новообраним керівникам Товариства плекання української культури "Коломийка" гратулюємо і бажаємо успішної праці!

Микола Ляхович

Змагання з розбивання яйця

2011-04-26T10:39:00.000-07:00

Великодні забави

Другого дня Великодня у Товаристві "Коломийка" влаштувалося змагання з розбивання яйця. Члени мішаної вокальної групи у вечір другого дня Великодня зійшлися до парафіяльного залу, де звичайно провадять репетиції, щоб забавитися а одночасно і заспівати. Всі принесли по кілька фарбованих яєць, щоб змагатися у розбиванні яйця.

Найперше поділилися на пари, які випробували чиє яйце сильніше. Переможці з тих дуелів знову ділилися на пари і так все доки на залишилося двох найкращих.

До фінального дуелу в змаганні з розбивання яйця увійшли Іван Барат і Петро Ляхович. З того змагання як переможец вийшов Петро Ляхович. За перемогу Петро нагороджений оплесками присутніх а іще до того йому припало розбити і з'їсти яйце, яке було найсильніше у цих змаганнях.

Великдень у Сремській Митровиці

2011-04-24T01:59:00.000-07:00

Великодні дзвони

У церкві тиша і напівтемрява. Гріб Христа Ісуса прикрашений найкращими квітами а білля нього стоять хлопці вбрані у козацькі форми – вартують. Помалу прибувають люди, заходять до церкви, підходять до Ісусового гробу і глибоко кланяються а потім кладуть кошики з паскою і іншими стравами, прикрашені українськими рушниками, на передбачене місце.

Церква чим більше виповнювалася, зараз приходять і ті вірні, які тільки у цій нагоді приходять на Богослужіння, щоб посвятити кошик з паскою і яйцями. Настрій і амбієнт справді величавий, святкується воскресіння Христове – Великдень, насвятіший празник христіянського світу.

Отець приступає до Гробу і починає служити Великоднє ютрення, білля нього цілий загін вартових козаків. Церква вже зовсім повна, кошиків понад сто. По закінченні ютренні о. Зеновій запрошує вірних вийти з церкви і рушити у обхід довколо неї тричі. Хлопці і молодші люди взяли «небо» і церковні прапори і разом з оцем і всіма людьми розпочали процесію довколо церкви. За той час інша група молодих чоловіків залешилася у церкві, щоб розібрати гріб а інші весь час дзвонили у церковні дзвони. Як обійшли тричі довколо церкви, зупинилися коло вхідних дверей а отець постукав у двері і їх відкрито.

Люди зайшли знову до церкви співаючи «Христос воскрес із мертвих...». Почалася Великодня Служба Божа. Звучали гарно церковні літургійні наспіви а особисто великодні тропарі і кондаки: «Христос воскрес і з мертвих», «Ангел вопіющчи», «Вірую», «Отче наш». На проповіді о. Вовк прочитав привітного листа Апостольського Екзарха Владики кир Георгія Джуджара а далі і сам прилучився з привітами вірним з нагоди Великодня.

До Святого Причастія приступило дуже багато вірних а перед ними всі вартові, хлопці у козацьких формах. Під кінець Богослужіння о. Зеновій подякував всім жінкам і чоловікам за те, що так гарно приготовили церкву для цього великого празнику.

І на кінці посвячуються кошики з великодними стравами, паскою, яйцями, писанками, шинкою, ковбасою, сиром, маслом, хріном і іншими... Ций момент для більшості людей насвяточніший, приступають до своїх кошиків, відкривають.

І ще перед відходом всі приступають до мировання, отець кожного вітає з великодним привітом «Христос воскрес», помазує миром по чолі а діти іще отримують по одну крашанку.

Люди, обнімаючись і цілуючись, вітають одні одних з Великодним. На подвір’ї іще затримуються, щоб поговорити, роздивитися хто і як прикрасив свій кошик. Запах смачних страв а особисто після довгоденного посту пригадував людям, що треба йти додому на спільний, сімейний великодний сніданок. Сніданок обовязково починався з кусоком посвячиного яйця а далі їлися інші страви накришені у одну миску. Незадовго з тим пригодять і діти з вулиці з своїми кошиками, в яких складають отримані писанки. У хаті весело, бються яйцями, обдаровуються подарунками. Звичай такий, що всі мають поновитися для Великодня хоч з одною новою річчю з одягу.

Все це прикрасила і гарна погода, так що цей Великдень справді відбувся гарно і рдісно.

Великоднє вітання

2011-04-22T11:02:00.000-07:00

Христос Воскрес! З відчуттям глибокої радості і від щирого серця поздоровляємо вас з Воскресінням Христовим, з Пасхою Христовою, і нехай царюють у ваших серцях радість і душевний спокій! Нехай до Вашої оселі прийде здоров’я, любов, щастя, добробут, душа нехай світлішою стає, серце пламеніє любов’ю, а помисли стануть щирими та добрими. Всіх Вам земних благ!

Товариство плекання української культури "Коломийка"

Велика п'ятниця у Сремській Митровиці

2011-04-22T10:24:00.000-07:00

Покладання Плащаниці

У п'ятницю, у церкві Вознесення Господнього у Сремській Митровиці відбулося Богослужіння у складі Великого тижня перед Великоднем. Того дня о четвертій годині служилася Служба Божа з покладанням Плащаниці. Отцю Зеновію Вовку у тому помогли хлопці з товариства "Коломийка". По закінченні Служби Божої коло Гробу Ісуса Христа залишилися хлопці вартувати його.

Річні Збори ТПУК "Коломийка"

2011-04-18T12:58:00.000-07:00

Річні і Виборчі Збори Товариства плекання української культури “Коломийка”

17-ого квітня 2011-ого року відбулися Річні і Виборчі Збори Товариства плекання української культури “Коломийка”. За місце відбування Зборів вибраний парафіяльний зал грекокатолицької церкви Вознесення Господнього у Сремській Митровиці. Підготовка і ознайомлення членів Товариства з місцем і часом відбування Зборів довели до того, що зібралося достатньо членів, щоб Збори могли регулярно відбутися.

Як годиться у дальшій праці, найперше обрана особа, яка мала керувати Зборами. На пропозіцію Анни Ляхович обрана Маріца Кадар. Вона посіла на місце між іншими членами Керівної ради Товариства. Маріца найперше подякувала Зборам на обранні на таку важну посаду.

Далі все йшло по усталеному порядку. Голова товариства Анна Ляхович виложила звіт про діяльність в минулому році в загальному. Всі керівники секцій також в короткому провістили про діяльність своєї секції. Софія Писанюк, керівник вишивальної секції, говорила про всі Етно-фестивалі, на яких брала участь. Окремо похвалилася першою нагородою за найсмачнішу страву на етно-фестивалі у Новому Саді. Славка Канюга - учителька української мови виложила про школу української мови, про літні школи і про виступи її учнів на різніх маніфестаціях. Петро Ляхович - керівник вокальної групи джерельних пісень і про виступи цієї групи. Микола Ляхович - керівник фольклорного ансамблю, мав найбільше говорити, бо під його керуванням найбільше груп: наймолодші танцюристи, дитячий ансамбль танцю, молодіжний ансамбль танцю, танцювальна група ветеранів, дівоча вокальна група і оркестра. Він начислив всі виступи цих мистецьких груп а їх було справді багато. Він сказав пару речень і про мішану вокальну групу, бо керівник цієї групи, Богдан Лукач був відсутний.

Звіт про діяльніс товариства засвоєний Зборами а такох і фінансовий звіт, якого виложила голова Анна Ляхович. Голова Контрольної ради Василь Воротняк виложив, що вона не знайшла ніяких недоліків у праці Керівної ради щодо фінансів.

Наступна точка була План праці товариства на 2011 рік. Його представили Анна Ляхович. План подібний до минулорічного, тільки, що цього року “Коломийка” іще приймилася організації Дня української спільноти Сербії, яка відбудеться 17 травня у Сремській Митровиці. Вона також пропонувала і фінансовий план на 2011 рік. Ці плани засвоєні Зборами явним голосуванням.

Була іще одна важлива точка денного порядку; вибори членів Керівної і Контрольної рад. Анні Ляхович вийшов вже другий иандат головування товариством, але вона залишається іще два роки у Керівній раді. Членам Керівної ради Івану Грегусу, Івану Ворінському та Владі Дереню вийшов чотирирічний мандат. Таємним голосуванням всіх членів за нових членів Керівної ради обрані: Іван Ворінський, Ігор Щюрк та Анкіца Лукач. До Контрольної ради обраний Іван Стефанюк. Тепер Керівна рада товариства "Коломийка" у такому складі: Анна Ляхович, Йосип Кравець, Ігор Курман, Софія Писанюк, Славка Канюга, Іван Ворінський, Ігор Щюрк, Анкіца Лукач, Микола Ляхович та Петро Ляхович. Контрольна рада у такому складі: Василь Воротняк, Мирослав Кадар та Іван Стефанюк.

У точці про ріжні питання говорилося про підготовку до організації Дня української спільноти Сербії а також про потребу прилучення новіх учнів на уроки української мови з елементами національної культури а також і поповнення мистецьких секцій а найбільше тої наймолодшої.

На кінці засідання Зборів взяла слово голова Керівної ради Анна Ляхович і подякувала всім на добрій співпраці в часі двохмандатного її головуванням товариством. На першому наступному засіданні Керівної ради буде напружено бо буде обиратися новий голова Керівної ради і ТПУК "Коломийка". Сподіємося, що новий голова буде також успішний у своїй праці.

Фестиваль розуму у Сремській Митровиці

2011-03-21T13:56:00.000-07:00

Фестиваль розуму у Митровацькій ґімназії

Третього березня у Сремській Митровиці, в Митровацькій ґімназії, 45 середньошкільників тестували свої ментальні здатності на «Фестивалі розуму». Фестиваль відбувся під покровительством Крайового секретаріату освіти і з підтримкою Міста Сремська Митровиця. У конкуренції були учні середніх шкіл, Митровацької ґімназії, Економської школи «9 травня» та Медичної школи ім. Драґіні Нікшич.

Основа для змагання є «мозгалица» «Доріс», яка проголошена найкращою головоломкою у 2009 році з боку найзначнішого американського часопису «Games», лідера в області рекреативної математики і логічних ігор.

Завдання було: було потрібно зложити 24 плитки в обмежиний часв матриці по завданій схемі, сложуючи колір до кольору.

Перше місце на «Фестивалі розуму» заслужив Олександр Ляхович, учень Економської школи, друге місце Деян Селімович, учень Ґімназії а третє місце Тіяна Майкич, учениця Економської школи.

Лауреатам змагання з розуму Жівкович – контрольор фестивалю і автор гри «Doris» вручив свою гру «Cube Brick», першу «мозґаліцу» яку видумав. Лауерат першого місця Олександр Ляхович, приємно здивований своїм успіхом, сказав, що змагання було цікавим і не дуже важким.

Мета змагання, щоб молоді люди осягнули самовпевненість і віру у себе, що здатні виборотися з ріжними проблемами, як і знаходження і промоції талановитих середньошкільників із винятковою лігічною майстерністю.
http://www.sremskenovine.co.rs/uploads/pdf/2610_9.mart%202011.pdf

Општинський огляд фольклору Сремської Митровиці

2011-03-21T13:28:00.000-07:00

Відбувся општинський огляд музичної творчості

(хорів, оркестрів, фольклорпних груп)

   Општинський огляд музичної творчості у Сремській Митровиці відбувся 20 березня 2011 року у залі Високої школи струковних наук (Педагошка академія). Організатором цьогорічного огляду є Установа плекання культури "Срем". Журі складався з особи Даяна Костич - хореогаф. У категорії фольклору молодших груп брали участь: Фольклорний ансамбль "Бранко Радічевич", Угорське культурно-мистецьке товариство "Срем", Товариство плекання української культури "Коломийка" з танцем "Треба трошки погуляти" під мистецьким керівництвом Миколи Ляховича і у супроводі оркестри у складі Мартин Бандо, Олександр Ляхович і Аніта Ляхович.
   В категорії старших дитячих фольклорних груп виступили: Угорське культурно-просвітне товариство "Срем", КМТ "Досітей Обрадович" з с. Гргуревці, Фольклорний ансамбль "Бранко Радічевич".
   В категорії джерельних фольклорних груп виступили: Товариство плекання української культури "Коломийка", яке представляла мішана вокальна група з піснею "Ой, чий то кінь стоїть", мистецького керівника Богдана Лукач і керівник оркестру Стефан Сем'янів і КМТ "Досітей Обрадович" з с. Гргуревці.
   Оба представника товариства "Коломийка" кваліфікувалися на регіональний огляд фольклору.

Мішана вокальна група

Дитяча танцювальна група

Мішана вокальна група Товариства "Коломийка" перед виступом на Општинському огляді музичної творчості у Сремській Митровиці 20 березня 2011 року.

Дитяча танцювальна група Товариства "Коломийка" перед виступом на Општинському огляді музичної творчості у Сремській Митровиці 20 березня 2011року, а з ними керівники Славка Канюга і Микола Ляхович.

Відбувся "Шевченківський вечір"

2011-03-21T04:15:00.000-07:00

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ ВЕЧІР

Товариство плекання української культури «Коломийка»

«Музей Срему»

19 березня 2011 р. о 19.00 год.

Вечір посвячений великому українському поетові Тарасу Шевченку відбувся у Музеї Срему 19 березня 2011 року.

У повному залі гостей програма почалася з сценою «Мандруючого кобзаря», який веде з собою бідну дитину. Він кличе душі славних атаманів і гетманів. Ця сцена супроводжувана деклямаціями «Реве та стогне», «Як би с ким було», «І світає, і смеркає». В ролі кобзаря і декляматора був Фетько Канюга, бідної дитини Северин Воротняк, атамна Ігор Курман а гетмана Іван Ворінський.

Про житя Тараса Шевченка читала Даяна Курман. Програма продовжена піснею «Утоптала стижечку» а співала дитяча вокальна група. Деклямували Касія Кравець «Дівочі ночі», Аніта Ляхович «Думка: Тече вода в синє море», Валерія Воротняк «Думка: Вітре буйний», Катарина Канюга «Тополя», Фетько Канюга «Катарина» і «Заповіт», Соня Мілошевич деклямувала сербською мовою «У тамници».

Мішана вокальна група відспівала пісні: «Ой, літа орел», «Думи мої», «Вітре буйний» та «Реве та стогне».

З значніших гостей були присутні: Заступник голови міської ради Сремської Митровиці Зоран Міщевич, голова Національної ради Українців Сербії Йозо Сапун, діректор Установи плекання культури «Срем» Зоріца Міщевич, парох грекокатолицької церкви Вознесення Господнього о. Зеновій Вовк і секретар Національної ради Українців Сербії Далібор П’єкний. Славка Канюга

ПРОГРАМА:

Кобзар і козаки – сценка; Життя Тараса Шевченка – Даяна Курман; «Думка: Нащо мені чорні брови» - Снежана Йосіпович; «Утоптала стижечку» - дитяча вокальна група; «Дівочі ночі» - Касія Кравець; «Ой, літа орел» - мішана вокальна група; «Катарина» - Фетько Канюга; «Думи мої» - мішана вокальна група; «Думка: Тече вода в синє море» - Аніта Ляхович; Рецітал – Соня Мілошевич; «Думка: Вітре буйний» - Валерія Воротняк; «Вітре буйний» - мішана вокальна група; «Тополя» - Катарина Канюга; «Реве та стогне» - мішагна вокальна група; «Заповіт» - Фетько Канюга

"Кобзар і козаки" - сценка

Дитяча вокальна група співає пісню "Утоптала стижечку"

Мішана вокальна група

Підготовка до 8. Фестивалю "Калина" 2011 р

2011-03-13T04:08:00.000-07:00

Шановні, щоб дізнати більше про Фестиваль української культури "Калина", який є фестивалем української громади Р. Сербії, подивіться на поданий лінк.
Цього року відбудеться 8-ий Фестиваль української культури "Калина" у місцевості Інджія. Почалося з підготовкою і вже відкретий конкурс для подання заяв співаків-аматорів.

http://festivalkalyna.blogspot.com/2011/03/8-2011.html

Помер Іван Терлюк

2011-03-06T03:58:00.000-08:00

In Memoriam!

Вічная пам'ять!

ІванТерлюк
1939-2011

Товариство плекання української культури "Коломийка" з Сремської Митровиці дякує Іванові Терлюку за всі його діла на полі збереження української самобутності і освіти для української громади на теренах бувшої Югославії!

У часі, коли Іван Терлюк був журналістом у русинській газеті "Руске слово" і упорядковував сторінку на українській мові у згаданій газеті, "Коломийка" починала свою діяльність. Іван Терлюк постійно надглядав працю у "Коломийкі" і про це порядно писав у "Рускому слові". Інша велика справа, в якій Іван Терлюк спричинився до "Коломийки", був запрошений писати монографію Товариства "Коломийка". 2005 року вийшла з друку книжка "Коломийка 25 - монографія товариства", якої авторами були Іван Терлюк і Петро Ляхович.

Зміст цілої цієї монографії знаходиться на цьому Блозі між першими постами.

Книжка "Оповідання" Івана Терлюка

Новий Сад 2007

Відомий український журналіст, публіціст і громадський діяч, який ще постійно займався й проблематикою навчання рідної мови для українських дітей – Іван Терлюк стає перед читачами також і як досвідчений прозаік. В Своїх оповіданнях він зображає життя українців після переселення з Галичини в Боснію, їхні звичаї, радощі, турботи. Книгу оповідань Івана Терлюка можна рекумендувати всім українцям колишньої Югославії, та і ширше.

Андрій Лаврек

Під глухими небесами

Життя українців, поселених наприкінці 19-го століття з Галичини, а звідси розсіяні по Сербії та Хорватії, стали творчою увагою журналісти, публіцисти, історика культури, лінгвіста і поета Івана Терлюка. Цю тематику він опрацював багатьох статтях, записах та фахових працях, публікованих від сімдесятих років минулого століття до наших днів і цим надав свій внесок до збереження до збереження національної свідомості і мови українців на цих просторах. Його збірка оповідань, умовно назвав би їх " Під глухими небесами", та свої витоки в тому ж самому тематичному джерелі.

П'ять прозових творів, "Свято", "Сівачі", "Господарка", "Баба Юстина", і "Слуга" та жановими характеристиками по сутіі своєріднірепортажі, етнографічні картини, а до речі оповідання, це Терлюкові розповіді про перше і друге покоління українців, які пританені австроугорським урядом, у пошуках за куском хліба, з Галичини поселилися до Боснії 10-20 років перед Першою світовою війною. Увага автора передусім спрямована на соціяльний і моральний аспект життя тих поселенців. Їхнє намагання в новому краї звести гніздо і зберегти свою національну самобутність це спільний мотив цієї прози.

Завдяки доброму пізнанні цих людей, з яких і сам походить, та безсумнівній способності обсервації, автор способом опису подробиць, яскраво освітлив драму, яку, добре заховану, несуть в собі його герої, бо дійсність вперто стирає їхні сподівання. Цим трагічним баченням поселеницької долі звичайного новоприбулого, він відстоює ті загальні ідейні своєрідності, які в суті знаходять грунт у екзистенціальному розумінні людського існування.

Проза Івана Терлюка сприймається як автентичне свідчення, в якому найбільшу силу мають діалоги людей, широка реалістична картина та нюанси псигології у помірковано мотивованих постатях. Ці прикмети її піднімають на рівень мистецького вислову, найввічлевіше презентованих у оповіданнях "Свято" і "Слуга".

Лука Хайдукович

Автобіографія

Було б найпростіше на початку цієї першої книжички написати кілька слів про себе, але старі знайомі порадили написати більше, бо я був і свідок і учасник, а часто і безпосередний виконавець багатьох активностей і подій, які в добрій мірі вже відійшли в нашу історію. Це тимбільше, що дехто вже пише, що ми, відколи тут на цих балканських просторах, історії й не маємо. Пригадаю слова одного нашого визначного діяча, вже покійного пана Левка Примака, який мені сказав: «хто тобі винен, що ти не вмів втічи ні від одного обов’язку».

Народився я 8 вересня 1939 року в селі Поточани, точніше на самій межі двох сіл, згаданих поточанів і Хорвачанів, у засілку Дабрак, у хаті повище церкви, що збудована на землі, яку дав дід Танас і який з дружиною Явдохою мав 5-ро дітей: 3 дочки і двох синів. У старшого було дві дочки, а у батька і матері (з роду Капроцьких-Бачинських) син і дочка та прізвище впало на мою особу. Це не легко, бо рідня була – нівроку. У старшої дочки 8-ро, а другої аж 12-ро, у третьої 6-ро дітей і потім – посуха.

Хрестили мене у новій церкві, яку мав посвятити владика Д. Нараді, але після майже 3-місячного чекання парох о. Михайло Юриста посвятив храм, в переповниній церкві відправив Богослужіння, після чого охрестив аж 19-ро дітей, між ними й мене.

Коли кінчалася війна нам конфіскували великий млин і як надолуження наділили швабську хату у Будисаві. Виявилося, що батько мусів з цього млина змонтувати два у віддалених селах, та мені прийшлося, після строгої дідової «школи», перший клас кінчати в Поточанах і якраз мені першому вчителька виписала свідоцтво вже на початку травня, бо ми від’їджали «там десь далеко». А опинилися у Будисаві коло Нового Саду, де замість хати застали голі стіни, бо інші колоністи не зносили вугілля з-під землі і попалили все, що могло горіти з чужої все ще не населеної хати.

Наділили нам новісіньку хату – грубезні стіни з землі і у них прорубані дюри. Але зійшлися наші українці (було понад 30 родин) і за короткий час у хаті було можливо жити.

Бути без корови, коли не продавалося молоко в торгівлі, була прикрість і ми, на батьків великий сором, взяли подаровану козу, яку мені прийшлося пасти. Батько зараз почав працювати в млині і за короткий час став завідуючим (і відповідальним) а робітники з пустої Боснії думали, що звідси можна красти, хоч і знали, що тут вимірений кожний мішок. Нарешті злодіїв зловили, а батько був під загорозою.

Я доглядав козу і бавився з ровесниками, виключно мадярами і до початку шкільного року вже непогано говорив по-домашньому. І вже першого дня в школі мене директор (я й не знав, що це наш другий сусід) перевів з переповненого сербського класу в свій, не даючи ні битого гроша на мої протисти. І так я 2-ий і 3-ий класи кінчав по-мадярськи, навітьо відмінно. Збігом обставин збираємо ламатки і поселюємося в селі Шашінці коло Сремської Мітровиці, де дістали хату на самому кінці села.

І знов клопіт у школі, бо прийшлося забувати угорську і вдосконалювати сербську мову. Там застали понад 20 українських родин, а наша молодь з Боснії постійно прибувала. Там пробули 3 роки і сільський старшина відшукав нам нове місце – хату з того ж фонду в Лачарку, на противному боці міста. Починай господарку з нулі. У школі «свіжих» завжди перевіряють не лише вчителі, ще більше ровесники. Приходив з синцями, а від батька заробляв ще більше, бо він не бажав у хаті мати розбишаку. І це минулося й 8-річку кінчив відмінно. Одна дорога, на яку направив більше вуйко Василь ніж тато – до славної ґімназії в Сремській Мітровиці. Не було тяжко вчити а тяжче дійти до школи, незалежно від погоди, понад 6 км, на вилосипеді, взимку пішки, а коли дула «Кошава» (вітер з Карпат) всі ми часто йшли «навґіл». І так цілих 4 зими, бо автобус почав їздити коли ми кінчали.. Як ґимназиста мене (і ще двоє) обрали писати до тодішньої молодіжної газети «Младост». Мабуть тоди заробив «хворобу» писати. Крім книжки не обминали і домашні обов’язки, а крім іншого любив і спорт.

На факультет не міг ні думати, бо селянським дітям стипендій не давали, батько все більше заглядав у чарку а мати все більше хворіла. Прийшлося працювати, перше наплачувати струм у селі, а добре заробляв вкладаючи нові електро-інсталації по домах. Так і не міг уникнути воєнного обов’язку, якого відслужив у школі запасних офіцерів, навить з відзнакою.

Повернувся, працював поки не зловив мене родич о. Дмитро Стефанюк, який 1962 р. засновував нашу парафію у Вуковарі і прийшлося вчити дяківські обов’язки.. Аж після цього став студентом Новосадського ун-ту. І знов беруся до пера, бо зловили мене до редакції студентської газети «Індекс». Рівночасно став постійним членом КМТ ім. М. Горкього в Новому Саді. А тут аж два опікуни, які заставляють вивчати рідну мову: парох о. Максиміліян Буіла і вчитель та письменник Михайло Ковач. В Товаристві вивчив русинську мову, а тут і інші зацікавлені до праці на нардній ниві, як Роман Тимко, син о. Онуфрія, відомого етнографа, музиколога, словом – людини-живої енциклопедії. Роман був один з ініціяторів гуртування русинсько-української і домовлено посприяти, щоб у Приняворі відзначити великий ювілей – 100-річчя смерті Т. Г. Шевченка.

Домовлено, що нас кілька це приготуємо за 10-ок днів. Коли перед Преображенням Господнім до Принявора приїхав тільки я, признаюся, що злякався, а домашні опікуни, Іван Сваток та о. Григорій Біляк постаралися, щоб я мав допомогу в особі невтомного Петра Козбура та іншої молоді і навіть дітей. Працювалося від ранку до вечора, все «сідало на своє місце», а «помічники» приїхали на останні репетиції. Злісний Іван Сваток не хотів ні вислухати їхні виправдання.

Урочистий вечір пройшов успішно, кажуть навіть величаво, а до незабутнього настрою прилучилися славні музиканти Ступляки з Лішні, які розважали повний зал до пізної ночі.

Наступного дня ми зібралися і вияснили свої бажання і плани, та засвоєно, що там треба братися не лиш до самоосвіти, але і до організованої праці у своїх осередках та організації літніх зустрічей, та для цього обрано і координаційну групу з представників універсітитів і наших осередків. Завдання невідкладне: наступного літа мусимо організувати зустріч нашої молоді робочого карактеру. Зрозуміло, ніхто не сміє занехати свої основні обов’язки, а до того маєм і ще один – знайти місце для цієї літньої зустрічі. Весь час контактуємо між собою і шукаємо.

Я розголоситв між знайомими і не дуже сподівався, що знайду, бо вже травень. Раптрм мене шукає студент з іншого факултету, представився і питається, чи я шукаю невеличке місце зовні міста, дешеве, доступне... Я ще й не відповів а він пояснив, що по матері українець, інакше очолює студентську організацію феріялців (для відпочинку) і що можемо дістати будинок на «Змаєвці» (Фрушка гора) після 10-го серпня, тільки платимо кухарку, забезпечимо харчі (і в цьому він допоможе), наводимо порядок і, головне – повинні бути членами згаданого союзу. Я не встиг сказати що мабуть з нас майже ніхто не член, він пояснив, що завтра принесе 20-ок членських книжочок, я маю розіслати, зацікавлені повинні заповнити і приліпити фоторгафії, а він потім вдарить печатки і – маємо на диспозиції будинок який нам потрібний. Якщо буде замалий то є і палатки (шатори). Є дві кімнати й 8 постель.

«І ложка в меді і велика праця» щоб усе приготувати, було мені на гадці. Написав листи і за допомогою секретарки факультету розіслав книжички. З Романом та двома «опікунами» запропонували програму цієї першої зустрічі. Невдовзі почали надходити і заповнені книжички і згоди або зауваги на запропоновану програму. День скоріше, 9-го серпня 1965 р. нас два поїхали й завезли посуду і палатки, намонтували постелі, скосили буряни, а на роздоріжжі повісили вказівну таблицю «Змаєвац – табір молоді!». Наступного дня з ранку, Ромко з таблицею «Організація таборування» чекає учасників на новосадському вокзалі разом із Славком Рудеком, який буде первозити на мікробусі (комбі), я чекаю на автобусній зупинці, а Владко Біленький вже на роздоріжжі на Фрушкій горі. Перші приїзджають ті з Боснії на чолі з Іваном Сватком, потім привозять харчі, молоко і хліб з Вербасу, а за ними ті з Вуковару, Нового Саду, інших місцевостей. До обіду всі тут крім Йосифа Панковича з закинених Пішкуревців. Після сніданку – перша нарада, оберання оргкомітету і ухвалення програми та розподіл завдань, а після цього починає робоча частина. Кожна доповідь кінчається дискусією і пропозиціями – що в майбутньому. Після обіду і робота і розвага, співаємо пісні і пояснюємо майже кожне слово, та настрій і робочий і веселий. Вечір веселий хоч більшість дуже втомлена. Порядок тримає голова табору і безперечний авторитет Іван Сваток.

Наступні дні проходять як заплановано, але і в обговоренні – що і як далі та пропозиції аназізуються і поволі стають програмою наших наступних завдань у своїх осередках. Все це важливе, бо ми фактично на початку здійснення всіх насушних національних потреб. Доповіді про відомих українських письменників і гетьманів, постаті з нашої та української історії. Основи з мовознанства...

Майже щодня навідують нас відомі діячі і з власного досвіду «позичають» нові ідеї. А ми набуваємо перші відомості з національної історії, літератури, слухаємо вірші живих русинськихписьменників, Михайла Ковача, Мирослава Стрібера, Миколи Кочіша, а про музику розказує і показує о. Володимир Тимко (це був найвеселіший день). Таборування кінчається після 10 днів серйозної роботи читанням головного документу, якого так і назвали: «Наші плани і невідкладні завдання» якого схвалено оплесками, що уважно вислухала й похвалила делегація русинських культурно-освітніх та політичних діячів. На закінченні оброно новий склад Оргкомітету для приготування наступної зустрічі, яка, як домовлено, відбудеться в Приняворі. Закінчення було спонтане як і початок.

Виявилося, що ця перша зустріч молоді і окремо її програма, збудила старших і заставили їх зробити ще більше крок вперед: з наміром заснувати нашу національну організацію, бо ці молодіжні зустрічі були, однак, організовані більш спонтанно. Треба вийти на ширшу дорогу національного відродження. І вже до осені підготовано все для Установчих зборів Української національної ради БіГ (бо в інших республіках відповіли – «розглянемо»).

На Зборах засвоєно основні документи про права і обов’язки керівних та робочих органів Української ради, хоча і було спроб типу «зачекайти, щоб і ми в нашому осередку (Славонія, Воєводина) заснували щось подібне», на що відповідь була проста і ясна – йдіть услід за нами, а ми потім легко об’єднаємося.

У цій програмі молодь і далі мала значну роль і навіть головне завдання у актуальному трикутнику розвивати освіту-культуру-інформування. Відгук між людьми у всіх наших осередках був позитивний, а на практиці показав і охоту людей до праці, бо вже до весни ожили кілька згаслих міських культурно-мистецьких товариств. Були випадки, коли старші люди говорили: - ось відновили колишню «Просвіту»! Це свідчить, що більшість людей, ще до вчора байдужі до всього, раптом стали зацікавлені до праці.

Вже наступного 1966-го року делегація навідала не лише відомий фестиваль у Свіднику, але мала конкретні розмови з найвищими представниками КСУТ-у (організації українців Східньої Словаччини) і осягнено конкретні домови про співпрацю, бо у них і на практиці все було на завидному рівні.

Коли ми попросили, щоб нам забезпечили чимбільше їхніх шкільних підручників, навіть тих вживаних, вони були здивовані, але зрозуміли, що вони для наших потреб і умов зовсім відповідають. Того ж літа я вже став журналістом у русинському видавництві «Руске слово», з нашим намаганням, щоб невдовзі мати свою газету. Але це не здійснилося. Вже наступного літа підручники привезені, а я, з допомогою Миколи Кочіша, написав аналіз і пояснював перед комісією Освітньої ради, після чого вже тої ж осені 1997=го року почали вживатися у майже всіх наших осередках. Разом із учителькою Славою Біленькою провели консультації з учителями.

Того літа в Бєлграді побували два українських письменники (Петро Дорошко і Юрій Полторацький), я супроводжував їх по наших осередках і тої ж осені був запршений, як гість СПУ, до Києва, познайомився з багатьма українськими письменниками й митцями, а навідав і могилу Т. Г. Шевченка коло Канева і був. Мабуть, перший з українців, який мав таку нагоду. Хоча працював журналістом, мій постійний обов’язок був: слідкувати за навчанням рідної мови, але і звичаї, пісні, обряди й інші народні скарби, в чому найбільше помагав Павло Головчук.

Потім нас у Воєводині 1973 р. спіткала нечесна поведінка русинських комуністів, які до своїх 20-ок тисяч «прилатали» і коло 7 000 українців, осягнули всі права, про які їм і не снилося, а нам скасовано і ті мінімальні права, які до того часу мали. Цей стан, на жаль, триває і сьогодні.

Аж коли комуністична ідеологія і Партія опинилися перед розпадом, нам почастило заснувати свою першу громадську організацію: Товариство української мови, літератури і культури Воєводини, а мене обрано першим головою.

Вже наступного 1990-го року в Приняворі урочисто відзначено 100-річчя переселення з Галичини до Боснії. Потім в несприятливих умовах я втік у інвалідну пенсію, брав участь на майже всіх значних сходинах українців світу, бо Україна стала незалежною державою, а нас спіткала біда кривавого розпаду держави, та розсіялися хто куди, а залишилось так мало, що вже засуджені на зникання. За нами залишаться лише наші храми, цвинтарі і, можливо, прізвища. Ні, я не песіміст, це наша реальність. - Іван Терлюк